Творчі сходинки

Відділ освіти Любешівської райдержадміністрації Районний методичний кабінет ЗОШ І-ІІ ст. с. Хоцунь  Матеріали  позакласної роботи із трудового навчання Підготувала вчитель трудового навчання Михалик Наталія Миколаївна 2012 р.

У методичній брошурі описано різні форми позакласної роботи з трудового навчання. Пропонують виховні заходи, ігри-конкурси, вечори, вікторини. Автор-упорядник – вчитель трудового навчання Михалик Наталія Миколаївна. Рецензенти: Блеянюк В.Т., методист районного методичного кабінету відділу освіти Любешівської РДА; Котюга В.С., керівник методичного об’єднання вчителів обслуговуючої праці Розглянуто на засіданні педагогічної ради РМК відділу освіти Любешівської РДА протокол №4 від 28.02.2012 р. 2

Зміст

1. Вступ………………………………………………………………………………4

2. Виховний захід «Хай стелиться ва доля рушниками»………………………….6

3. Така мінлива мода, або вічна істина: «Зустрічають по одягу, по розуму проводжають» (пізнавальна гра-конкурс для учнів 8-9 класів)…………………12

4. Конкурсна програма «Мама і я – гармонія життя»……………………………22

5. Виховний захід «І хліб, і до хліба… (борошняні вироби в українській національній кухні)»……………………………………………………………….33

6. Список використаної літератури ………………………………………………45

  

3

Вступ

У виховані учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей важлива роль належить спеціально організованій виховній роботі у позанавчальний час, яку називають позакласною та позашкільною.

Завдання позакласної та позашкільної роботи полягає в закріпленні, збагаченні та поглибленні знань, набутих у процесі навчання, застосуванні їх на практиці; розширенні загальноосвітнього кругозору учнів, формуванні в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формуванні інтересів до різних галузей наук, техніки, мистецтва, спорту, виявлені і розвитку індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організації дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширенні виховного впливу на учнів у різних напрямках виховання культури поведінки. Форми організації виховання поділяють на масові, групові (гурткові), індивідуальні.

Особливістю масових форм виховної роботи є широка участь у ній учнів. До них належать читацькі конференції, тематичні твори, вечори запитань і відповідей, зустрічі з видатними людьми краю та інші. До масових форм виховної роботи також належать тижні з різних предметів, огляди, конкурси, олімпіади, туризм, фестивалі, виставки стінної преси тощо.

Показниками ефективності масових форм позашкільної діяльності здебільшого вважають кількісне охоплення, активність самих учнів. До групових форм вихованої роботи належать політичні інформації, години класного керівника, гуртки художньої самодіяльності, робота з періодичної пресою, випуск стінної газети, підготовка радіо і телепередач, екскурсії, походи та ін. Виховна цінність гуртків художньої самодіяльності полягає в тому, що мистецтво естетично розвиває їх, пробуджує почуття відповідальності, колективне переживання успіхів і невдач.

Потреба індивідуального підходу до формування культури поведінки зумовлена тим, що будь-який вплив на дитину переломлюється через її індивідуальні особливості, через «внутрішні умови». Необхідною умовою успішної індивідуальної роботи є вивчення індивідуальних особливостей учні

4

Щоб впливати на особистість, треба її знати. Передусім важливо встановити довірливі, доброзичливі стосунки між педагогами і вихованцями. Дається це часом нелегко, оскільки учні, які найбільше потребують індивідуальної виховної роботи, нерідко підозріло ставляться до педагогів. Велике значення при цьому має авторитет вихователя, знання ним вихованців, уміння швидко зорієнтуватися у ситуації, передбачити наслідки.

Така робота повинна бути систематичною, спрямовуватися не лише на проведення бесід з конкретного приводу, а й наперед продуманих профілактичних розмов та інших заходів з вихованцями.

Отже, виходячи з того, що виховання культури поведінки передбачає цілеспрямовану систематичну роботу педагогічного колективу по ознайомленню школярів з правилами поведінки, пристойності, етикету, формуванню у них відповідних навичок і звичок, воно може успішно здійснюватися лише за умови вмілого поєднання методів різних груп та різноманітних форм педагогічного впливу на учнів.

В даній роботі я хочу стисло описати окремі форми  позакласної роботи з трудового навчання, які проводяться в 5-9 класах звичайної сільської школи І-ІІ ступеня.

5

Хай стелиться вам доля рушниками

Мета: поглибити знання з народознавства, трудового навчання, історії України; розвивати навички пошукової діяльності; відроджувати традиції українського народу; виховувати любов до національної культури, почуття національної гордості.

Обладнання: вишиті рушники, ілюстрація вишиванок.

Вид заходу: пошуково-дослідницький.

Місце проведення: кабінет трудового навчання.

ХІД ЗАХОДУ

Учень 1.

Цвітуть в полях ромашки білі,

В гаях щебечуть солов’ї,

Ми живемо в Україні,

На цій святій землі.

Учень 2.

Україна – край смутку і краси, радості й печалі , розкішний вінок  рути і барвінку, над яким сяють ясні зорі.

Україна – віковічна боротьба нашого народу за залежність, волю, за щастя.

Україна – це милосердна рідна мова, вишитий рушник і задушевна 

лірична пісня.

(Звучить українська народна пісня «Летіла зозуля».)

Учень 3. Рушники – це відбиття культурної пам’яті народу.

На їх візерунках збереглися прадавні магічні знаки, кожен з яких  має  своє значення (демонструє символи вишивання):

. ромб - поле;

. крапка – засіяне поле;

. лінія – земля;

. квітки з’єднанні –зірки;

6

. дерево з гілками – символ любові;

. ламана лінія – вода, безкінечність життя і людського роду.

Учень 4.

Український рушник… Оздоблений квітами, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожному з нас. Від сивої давнини і до наших днів у радощах і вгорі рушник – невід’ємна частина нашого побуту. Його можна порівняти з піснею, витканою і вишитою на полотні. (Учні виконують пісню «Два кольори», сл. Д.Павличка, муз. О.Білаша.)

Учень 5.

Сивіють і народжуються роки – минають століття, однак у побуті значну, а часом і вирішальну роль продовжують грати прості речі, якими ще користувались наші  далекі предки. Полотнище-обрус було для них і скатертиною, і вузликом, де зберігалися харчі, і за необхідності елементи одягу, й оздобою оселі. З часом це полотнище стали називати рушниками

Учень 6.

Руками рушники були виткані й вишиті, жіночі руки знаходили їм застосування у побуті, врешті-решт неможливо уявити собі руки господині, які хоча б раз на день не торкалися до того чи іншого рушника.

Учень 7.

«Хата без рушника, що сім’я без дитини», - говорили в народі. Простий, скромно оздоблений рушник, висів у кожній сільській хаті біля порогу на кілочку. По-різному називали такі рушники в різних регіонах України – утирач, утиральник. Цей рушник використовувався для витирання рук і обличчя.

Учень 8.

Рушники-утиральники мали персонально-статеве призначення і строго усталене місце розташування в оселі. Їх кількість і якість залежали від ступеня заможності родини. Так, бідні родини мали один чоловічий і один жіночий утиральники. Заможніші – окремі для старших членів сім’ї (дідуся-бабусі), середнього покоління родини (чоловіка-батька, жінки-матері-матері) та для найменшого (дітей-онуків). У найбагатших родинах кожен із членів сім’ї мав

7

по декілька персональних рушників-утиральників.

Учень 9.

Рушники для чоловічої половини розвішували по кілочках справа від входу у загальну кімнату, а жіночі – зліва. На чоловічих вишивали нижню частини рушника, а ліва частина залишалась чистою для безпосереднього використання за призначенням. На жіночих вишивали ліву і верхню частину, а права частина по довжині була чистою. Один і той же рушник використовувався кількома поколіннями.

         Особливо ретельно добирали символи для вишивання рушників найменшим членам родини – дітям, адже вони потребували найбільшої опіки й захисту. На утирачах для маленьких вишивали квітки незабудок, троянд, маку, листя барвінку, вишні, черешні. Згодом, у дівочий вік (14-16 років), до цих візерунків додавалися зображення квіток мальви і грон калини. На хлоп’ячому рушникові вишивали чорнобривці, вусики хмелю, квіти шипшини, волошок,

барвінку. На рушник хлопця-юнака додавали зображення квіток майорів і васильків. Про такі рушники складали пісні.

         Вода в відеречку,

         Братику, вмийся,

         Рушник на кілочку, -

         Братику, втрися.

Учень 1.

Ознакою охайності, працьовитості кожної жінки є прибрана хата, а в ній – чисті рушники. Недарма в народній пісні мати вчить доньку:

         Тримай хату, як у віночку,

         А рушничок на кілочку,

         Тримай відерця чистенькі і води повненькі,

         Прийдуть зовиці пити водиці,

Будуть тебе хвалити.

Учень 2.

Господарськими рушниками накривали діжку, замішуючи тісто.

8

Свіжоспечений хліб клали на рушник, накриваючи його іншим рушником зверху. Ними також покривали всі цінні продукти на столі та в коморі. З подібними рушниками поралися біля і вкривали ними глечики та макітри з молоком, сметаною, маслом, сиром. На великі релігійні свята господарськими рушниками накривали столи. Уздовж та навхрест на них викладали посвячені в церкві харчові продукти. На таких рушниках продукти і святили.

Учень 3.

 До декоративно-інтер'єрних рушників належать рушники, які використовувалися для прикрашання («квітчання») оселі. На початку XX ст. обов'язковим атрибутом кожної української хати був образ (ікона) у «красному» кутку, прикрашений рушником. Рушники розвішували на стінах, між вікнами — на кілках, над вікнами і дверима. Вони були буденні та святкові. За звичаєм святкові рушники передавали від покоління до покоління, дбайливо зберігали і доглядали.

Рушничок на стіні — давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері.

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов'ї.

Він простелиться тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло.

Хай цей символ сусідить ся вічно

В нашій хаті на мир, на добро.

Учень 4.

Обрядові рушники виготовляли спеціально для прове­дення традиційних народних обрядів — ритуалів. З перших хвилин свого життя українець пов'язаний з рушником: новонароджене немовля бабка-повитуха приймала на рушник «родимчик», який виготовляли з найтоншого льняного білого полотна. Короткі кінці рушника не обробляли, лише розпускали поперечні нитки так, щоб з них із двох боків утворювалися вільні м'які торочки. Його вишивали дрібними візерунками, розташованими вертикальними смугами вздовж обох

9

довгих боків рушника. Серед цих візерунків обов'язково мали бути «колодочки», що своїм виглядом нагадують стежку, кладочку—довгу життєву дорогу немовля. Уся середня частина рушника була чистою. На хрестини виготовляли окремий рушник «крижмо».

Учень 5.

3 давніх-давен до нашого часу традиційним стало ви­готовлення обрядових рушників для випроводжання юнаків і чоловіків у військо, у XX ст. — до армії. Рушники вишивали матусі, бабусі, сестри, наречені. Вишивали їх традиційно чоловічою символікою. А ще готували особливий рушник — оберіг, який дарували хлопцеві мати чи бабуся, ховаючи його на грудях. На ньому зазначали всі іменні та адресні відомості юнака та зображували якусь особливу, родинну оберегову символіку.

(Дівчата виконують «Пісню про рушник», сл. А Малишка, муз. П. Майбороди.)

Учень 6.

Чільне місце посідають рушники у весільному обряді. Весільні рушники виступають чи не найголовнішим атрибутом однієї з найважливіших подій у житті людини. Дівчата, починаючи з 10 років, готували собі весільний посаг, до якого іноді входило до 80—100 рушників.

Та спасибі тобі моя ненько,

Що будила мене раненько,

А я слухала, вставала

Та рушники попрала.

По тихому Дунаю білила

На сухому бережку сушила.

Учень 7.

Багато вишивали дівчата на вечорницях довгими осінніми та зимовими вечорами. І в кожний рушник вкладалося багато дівочих мрій про одруження, щасливе сімейне життя. Коли приходили свати до батьків дівчини з хлібом-сіллю, батьки дівчини зустрічали їх хлібом-сіллю на вітальному рушникові. Якщо на заручинах доходили згоди, обидві сторони обмінювалися хлібами.

10

Батьки нареченої перев'язували сватів через плече «плечовими» рушниками.

Ой ти, мати, порадниця в хаті,

Порадь мені, що людям сказати?

А чи мені рушники давати,

А чи мені іншого шукати?

Учень 8.

До весільної орна­ментальної символіки належать

мотиви дуба, калини, суниць, ягідно-квіткових віночків, вінця-корони. Здається, жоден обрядовий елемент не відігравав у традиційному весіллі такої символічно-етичної ролі, як рушник. Він засвідчував не тільки працьовитість матері й доньки, а й чистоту почуттів між подружжям, з'єднував у родинні стосунки сім'ї" молодого і молодої, стелився життєвою доріжкою.

Та ми ж з тобою

На білому рушнику стояли

Золоті перстеники міняли.

До обрядових рушників належать і ті, з якими людину проводжають в останню путь їх називають ритуальними. У багатьох регіонах України жалобні рушники вишивають переважно чорними нитками з поєднанням синього або червоного кольорів. Символами жалоби вважаються ворона, зозуля, сова (сич).

Учень 9.

Рушники, які ми називаємо гостинними, або вітальними, призначені для зустрічей дорогих гостей. На них підносять хліб-сіль. На такому рушнику наносили різні вітальні, посвятні іменні написи та побажання, а також зазначали відомості про дарувальників. Такі рушники використовували у весільному обряді, а також у пошануваннях з метою винагороди, подяки людині чи групі людей. Рушник пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. І, як кажуть людям, бажаючи щастя, добра, миру, злагоди і любові.

(Усі хором.) «Хай стелиться вам доля рушниками».

11

Така мінлива мода, або вічна істина: «Зустрічають по одягу, по розуму проводжають»

(пізнавальна гра-конкурс для учнів 8-9 класів)

Мета: розширити кругозір підлітків; навчити вирішувати завдання, використовуючи кмітливість, винахідливість, виховати естетичний смак; залучити до вивчення історичної й культурної спадщини минулого.

Домашнє завдання: кожній команді, що бере участь у конкурсі, пропонується виготовити костюм із нетрадиційного матеріалу. Це можуть бути папір, целофан, кольорові пакети та інше.

Вступне слово вчителя

Кожна людина повторює весь шлях, пройдений людством за багато мільйонів років. І хай ми проходимо дорогу в лічені роки, все одно починати доводиться з самого початку — зводитися на ноги, освоювати перші боязкі кроки, учитися володіти власними руками. Люди багато в чому створили працю й прагнення до прекрасного. І це прагнення дуже наочно відмічене в історії костюма, який, у свою чергу, відобразив усі стадії розвитку суспільства.

Дійсно, уже на зорі людства був створений перший покрив — одяг або костюм для захисту тіла від холоду й допомоги в боротьбі за виживання. Прямими попередниками одягу, виявляється, були татуювання й забарвлення тіла, а також нанесення на нього магічних знаків, за допомогою яких люди нама­галися оберегти себе від злих духів, злякати ворогів і розташувати до себе друзів.

У різні епохи одяг мав свою форму, своє забарвлення і впливав на формування зовнішнього вигляду людини. Він указував на його національність і станову приналежність, майнове положення і, звичайно, вік.

Костюм багато в чому розкриває психологію людей минулого й сьогодення, навіть інколи дозволяє заглянути в майбутнє.

Мода володіє однією важливою якістю — вона майже миттєво реагує на

12

події в житті народу, на змі­ну поглядів і переконань у духо­вній сфері. І сьогодні ми спробуємо уявити ці зміни в часі через історію костюма, зачісок, аксесуарів.

Гра «По одягу зустрічають, а проводжають по розуму»

Учні вітають гравців. Ведучий дає завдання продовжити прислів'я, які говорять про важливість праці.

1.   Праця людину годує... (а лінь псує).

2.   Довгий день до вечора... (коли робити нічого).

3.   Від   нудьги...   (бери справу в руки).

4.   Хто встав раніше... (пішов пода­лі).

5.   Бджола мала... (а й та працює).

6.   Кінчив справу... (гуляй сміливо).

7.   Терпіння і праця... (усе пере­труть).

8.   Перший млинець... (грудкою).

9.   Збирай по ягідці... (набереш козубеньку).

10.Очі жахаються... (а руки роблять).

11.Що посієш... (те і збереш).

12.Готуй улітку сани... (а віз узим­ку).

Конкурс прислів'їв і приказок, присвячених праці

За двома словосполуками ви повин­ні вгадати прислів'я. Наприклад: «До вечора — нічого». (Довгий день до вечора, коли робити нічого.)

1.    Пряха — сорочка. (Яка пряха — така і сорочка.)

2.    Терпіння — уміння. (Де терпін­ня, там і уміння.)

3.    Кравець — крій. (Усяк кравець знає свій крій.)

4.    Встала — напряла. (Рано вста­ла, та мало напряла.)

5.    Мова — справа. (Не поспішай мовою, поспішай справою.)

6.    Майстер — справа. (Який май­стер, така і справа. Справа май­стра

13

боїться.)

Конкурс костюмів

Для участі в наступному конкурсі запрошується по одному учаснику від команди, який володіє олівцем і творчою фантазією.

Ви не раз розглядали в журналах моделі одягу, та й самі малювали у зошитах модні сукні та костю­ми. Спробуйте стати на хвилинку П'єром Карденом і за нашим замов­ленням зробіть ескіз або робочого костюма Баби-Яги, або парадно-вихідний костюм Іванка-Дурника, або домашній костюм Змія Горини-ча, або спортивний костюм Водя­ного.

Бліц-турнір

Поки учасники ламають голови над винайденням костюма, проведемо бліц-турнір. Бліц означає швидкий. Ви повинні відповісти на поставле­ні запитання, і переможе та коман­да, яка швидше відповість на них.

1.    Яке взуття у вогні не народжу­ється, вогнем загартовується, довго носиться, ніяк не зно­ситься? (Підкова.)

2.    Яким гребенем не розчешеш голову? (Півнячим.)

3.    Весь світ одягає, а сама гола. (Голка.)

4.    На пальці одному відерко вверх дном. (Наперсток.)

5.    Маленький, кругленький, а за хвіст не зловиш. (Клубок ниток.)

6.    Сидить дівиця в темній темни­ці, плете узор — ні ниток, ні вузлів. (Бджола або павук.)

7.    Складеш — клин, розкладеш — млинець. (Парасолька.)

8.    Як можна використовувати порожній футляр від губної помади? (Вставити шматочок крейди.)

 9. Звідки прийшла мода? (Італія. «Італійський» період в історії

10. Про яке місто сказав легендар­ний Казанова, що воно є єди­ним містом світу, зовнішній вигляд якого повністю зміню­ється через 5—6 років? (Про Париж.)

14

11. Кому належать слова: «Всяка мода виходить з моди, стиль же — ніколи». Їй же нале­жить модель вічно витонченої маленької чорної сукні, вона ж автор знаменитих парфумів? (Коко Шанель.)

12. Цей кутюр'є вважав, що жінка тоді прекрасна, коли вона при­родна, його девіз — «Сукня повинна робити жінку щасли­вою». Але він же «змусив» жінку балансувати на високих тонких каблуках. Його іменем названа найвідоміша парфумерна фірма (К. Діор.)

13. Чи гріє нас шуба? (Ні, тільки зберігає тепло.)

14. Який одяг зігріває душу? (Тілогрійка.)

15. Як називалася на Русі шуба з хутром — усередині і зовні? (Доха.)

Підведення підсумків

Слово надається журі

Конкурс перукарів

Учитель. Відвіку в людей усіх національностей цінувалася коса. Коси заплітати по-різному. Росій­ська дівчина плела одну косу. І, бувало, тихенько заговорювала: «Рости коса до пояса, не упусти ні волоса». Кожна дівчина славилась косою: чим більша коса, тим кра­сивіша дівиця.

Татарські дівчата мали дві коси, казашки носили чотири кіски: дві спереду, дві ззаду, туркменки, узбечки — 16. Усі прагнули пока­зати свою красу, багатство волосся. Адже як співається в частівці:

Раніше знали, що коса —

Це дівоча краса,

А зараз у всіх дівчат

Патли клаптями стирчать.

Доведіть, що і ви можете прикраси­ти свою голову косою. Поки «перу­карі» працюють, решта учасників відповідає на запитання.

Ще наші бабусі говорили: «Що у людини на голові, те у неї і в голо­ві». Хто з вас наважиться довести цю приказку? {Коли голова в поряд­ку, то і думки

15

в порядку, з точки зору сучасної науки це теж може бути вірним. Причісуючи волосся, ми маса­жуємо голову, тим самим збільшуємо приток крові до голови, покращуємо розумову діяльність.)

Ми продовжуємо розмову про кра­су волосся. У російській мові, коли хочуть сказати, що чоловік зро­бив грубий промах, говорять що він «опростоволосився». Хто з вас може відповісти, яке первинне зна­чення має цей вираз? (Зняти голо­вний убір.)

А звідки прийшов до нас зви­чай знімати шапку, коли входиш у будинок? Що цей звичай означає сьогодні? (Цей звичай виник за часів лицарів, які постійно мандрували по країні одягненими в зброю. Входя­чи до будинку, лицар знімав шолом, ніби кажучи цим жестом господа­реві: «Я не побоююся тебе!» Суворі часи середньовіччя минули, а звичай, входячи до будинку знімати шапку — залишився. Цим показують госпо­дарям, що поважають будинок, до якого увійшли, поважають людей, що живуть у нім. І це їм приємно.)

Нам із дитинства знайомі слова О. С. Пушкіна: «Звичай — деспот між людей». Та, дійсно, звичай залишав завжди мало місця для дій, продиктованих особистим вибо­ром. Багато звичаїв пов'язано і з предметом нашого конкурсу, тобто з одягом, зачіскою, косме­тикою.

Так от, звичай носити бороду сягає глибокої старовини.

У слов'янських народів він був поширений ще до ухвалення хрис­тиянства. Борода завжди сприйма­лася як ознака мудрості. Староруські закони захищали бороду і досить суворо карали за її пошкодження. У «Руській правді», наприклад, за позбавлення бороди належало заплатити 12 гривень, а за вириван­ня з неї волосся — 3 гривні.

Який цар власноручно обрізував бороди наближених до нього бояр, а володар бороди повинен був пла­тити мито (податок)? (Петро І, Указ 1699р. «Про бородогоління».)

А хто зможе відповісти, для чого це було необхідно робити? З довгими рукавами все зрозуміло, заважали працювати. Але кому перешкодили бороди?

16

(У Петровські часи прості люди ставилися вельми вороже до іноземців. А тих дуже виділяли глад­ко поголені бороди. І щоб іноземці не дуже відрізнялися від знатних бояр, і був виданий даний указ.)

Та дійсно, цар Петро І, починаю­чи з борід та довгополих шуб, ді­йшов і до спіднього, тобто нижньої білизни. Ним був виданий указ, присвячений прекрасній статі. Ось послухайте, про що в цьому указі мовилося: «Відмічено, що дружи­ни, і дівиці, на Асамблеях що є, не знаючи політесу і правил одягу іноземного, як кікімори одягнені бувають. Одягнувши роби і фіжми з атласу білого на брудне спіднє (нижнє), потіють набагато, чому зело мерзенний запах розповсю­джується, приводячи в сум'яття гостей іноземних. Указую, надалі перед Асамблеєю митися в лазні з милом із ретельністю і не лише за чистотою верхньої роби, але і за спіднім також стежити старанно, щоб мерзотним виглядом своїм не ганьбити дружин російських».

Роба — довге вечірнє жіноче плаття для урочистих прийомів.

Фіжми — частка спідниці, підібрана навколо талії за допомогою невели­ких каркасів.

Асамблея — збори.

Політес — загальноприйнятий порядок.

Так само сильно шокував і дивував іноземців звичай російських красунь непомірно фарбуватися і біли­тися. Історик В. О. Ключевський пише, що рум'ян потребували не всі: до чого вони, якщо дівчина молода і мила, а її шкіра оксамито­ва, ніжна? Але раз прийнято — зна­чить, прийнято. Чим вона краща за тих, кому доводиться маскувати свій вік і поганий колір шкіри під солідним шаром рум'ян? Росій­ські жінки білилися і рум'янилися настільки невміло, що спотворюва­ли свою красу, наносячи дуже бага­то фарби. Більш того, шию і руки теж розфарбовували. Забарвлювали брови і вії, причому в кольори, про­тилежні природним: чорнили світлі і білили чорні. Але навіть жінки, що розуміли, як вони себе спотво­рюють, підкорялися вимогам хоро­шого тону.

17

Конкурс косметологів

Використовуючи підручні засоби: крейду, буряк, вугілля — зробіть макіяж на зразок староруських кра­сунь. Але раніше ми помилуємося й оцінимо красу дівочих кіс. {Журі оцінює хитромудре плетіння кіс.)

Конкурс реклами

Поки косметологи працюють, ми переходимо до наступного конкур­су. Попрошу внести чорний ящик. Вам добре відомо, що реклама — двигун прогресу, а в перекладі з французької означає «кликати мисливського сокола», тобто хва­лити товар, зазиваючи покупця. Але щоб реклама працювала, кож­ного разу потрібне нове паливо — постійна винахідливість. Проявіть винахідливість і прорекламуйте річ із чорного ящика так, щоб інші

учасники вашої команди вгадали, що ж це за річ. (У ящику або міш­ку знаходяться різні предмети: люс­терко, губна помада, носова хуст­ка, шпилька, гребінець, шпилька для волосся, стрічка, годинник, ножиці, шнурки, блискавка, зубна щітка...)

Подивимося, що за диво створи­ли наші майстрині-косметологи. Журі засліплене неземною красою і відмовляється від оцінки даного конкурсу. І тому ми переходимо до серйозних запитань.

Конкурс загадок

У речей, як і у людей, своє життя: довге, чи коротке. Пішли в мину­ле личаки і чуні, салопи і каптани, примуси і праски на вугіллі. Але ні-ні та і спливе старе в новому. У наступному достатньо важкому конкурсі ми сховали слово. А ви за різними описами повинні вгадати це засекречене слівце із лексикону минулого і сленгу сучасної мови. Пригадайте рядки О. С. Пушкіна: «Надівши широкий болівар, Онегін їде на бульвар». Болівар — це

всього лише модний капелюх. Але раніше був борець за звільнення народів Латинської Америки, від­важний генерал Болівар, іменем якого і названий цей капелюх.

18

Отже, необхідно за двома описами дізнатися про хитре слово.

Неширокий волан, який вико­ристовується для обробки суконь, блуз, нижніх спідниць. Предмет, необхідний для гри в бадмінтон. (Волан.)

2.  Головний убір, компроміс між циліндром і фетровим капелю­хом.

Незамінна річ у поході, у нім готують їжу на вогнищі. (Казанок.)

3.    М'яка, рихла; важка бавовняна тканина з ворсом, уживана для шиття білизни, в основному дитячого одягу.

Їх люблять розповідати мислив­ці, перебільшуючи свої трофеї. (Байка.)

4.    Вид краватки.

Комаха з красивими крилами. (Метелик.)

5.    Тканина з гладкою, блискучою поверхнею.

З його допомогою визначають географічне положення кра­їни, міста, села, річки тощо. (Атлас.)

6.    Високий стоячий ошатний комір російського капітана, що закриває всю потилицю.

Головна масть карт, яка в грі може побити решту всіх карт. (Козир.)

7.    Укорочена і полегшена руш­ниця.

Застібка особливої конструк­ції на комбінезонах, рюкзаках і тому подібне. (Карабін.)

8.    М'яка, дуже еластична шкіра, що виробляється в основ­ному зі шкір овець і кіз. Використовується для виготов­лення галантерейних виробів. Наприклад, рукавички, верх взуття.

Порода мисливських собак пів­нічної лісової зони. (Лайка.)

9.   Прикраса у вигляді пір'я або кінського волосся на головних уборах (зазвичай військових) або на головах коней в урочис­тих церемоніях.

Титул верховного правите­ля в мусульманських країнах. (Султан.)

10. У сучасній розмовній мові це слово вживається, коли гово­рять, що все    гаразд, усе окей.

19

Тонка мереживна тканина: вишивка, плетіння, в'язка у вигляді наскрізного сітчастого малюнка, мереживо. (Ажур.)

11. Міська газонна квітка жовто-оранжевого кольору з характер­ним запахом.

Оксамитова стрічка черво­ного кольору, яку носили на шиї, щоб відтіняти її білизну. (Оксамитка.)

12. Маленькі різноколірні скляні кульки або металеві зерна різної форми з наскрізними отворами; використовується для вишиван­ня, прикраси жіночих нарядів.

Його не рекомендують метати перед свинями. (Бісер.)

13. Популярний верстат для голін­ня високої якості.

Чоловічий або жіночий верхній одяг без рукавів. У класичному варіанті надягають під піджак. Складова частина класичного чоловічого костюма — «трійки». (Жилет.)

14. Щільна, досить важка шовкова тканина зі штучного волокна, що йде на пошиття жіночих костюмів, суконь.

Літній широкополий капелюх із соломки або жорсткого полот­на. (Панама.)

15. Чоловічий головний убір — складаний циліндр, що мав спеціальний механізм усереди­ні, який дозволяв складати капелюх у подовжньому напря­мі: це було необхідно, оскільки етикет кінця 30-х років XIX ст.

не дозволяв чоловікам входити у вітальню без капелюха в руці. У приміщенні його носили під пахвою складеним.

Маленька шкідлива старенька з мультфільму про крокодила Гену і Чебурашку. (Шапокляк.)

16. Жіночі прикраси, типові для моди рококо. Вони мали різну форму: кружків, чотирикутни­ків, карткових мастей, квіток, птахів, риб, комах і звіряток. Ці маленькі модні прикра­си з'являються якраз в епоху найоб'ємніших туалетів. Вони «сідають» не лише на лоб, але і на шию, декольтовані груди, плечі й інші частини тіла.

Двокрилі комахи, що літа­ють, украй неприємні своєю настирливістю, є

20

переносника­ми небезпечних захворювань. (Мушки.)

Журі підводить підсумки.

Конкурс дизайнерів

А зараз ми відправимося в магазин. Учасники повинні дати пораду.

1. Огрядній купальниці прийшлася до смаку сукня з вузькими частими поперечними смужка­ми. Молоденька продавщиця відмовляє її від покупки: «Такі смужки вас повнитимуть». Вірну чи невірну пораду дає продавщиця? (Невірну. Малюнок тканини з вузькими й обов 'язково частими лініями не повнитиме купальницю.)

2.  Цій же купальниці порадили купити сукню з круглим комі­ром. Хороша чи  не дуже пора­да? {Комір повторює контури її симпатичного круглого лиця і, на жаль, тільки підкреслює повно­ту. Тут відбувається ілюзія повторення однакових предметів. Поставлені поруч, вони здаються більшими, ніж є насправді. Такий комір підійде довголицій особі.)

3. Високий і стрункий чоловік стоїть перед вибором: чи то йому купити двобортний під­жак, що застібається на один

ґудзик, чи то двобортний під­жак, але що застібається на два ґудзики плюс ще два верхні декоративні. Що краще вибра­ти і чому? (Якщо він надіне дво­бортний піджак, що застібаєть­ся лише на один ґудзик, то може здатися нескладним, непомірно худим. Значно більше підійде той же двобортний піджак, але що застібається на два ґудзики плюс ще два верхні декоративні — такий піджак значно розширить груди і як би зрівноважить про­порції фігури. Чим більше ґудзи­ків, тим краще виглядає костюм на високій людині, і тим гірше на низькій.)

4. Жінка маленького зросту при­дбала собі сукню з тканини з крупним яскравим малюнком. Ви згодні з її вибором? (Жінкам маленького зросту не варто носити одяг з тканини з Крупним малюнком.)

5. Висока струнка дівчина вибра­ла костюм у крупну клітку. Чи добрий смак у цієї дівчини? (Так.)

21

6. Дуже висока худенька жінка намагається підібрати собі спід­ницю. Допоможіть, будь ласка. (У складку, «напівсонце». Не слід носити вузькі прямі спідниці.)

Конкурс домашніх завдань

І, нарешті, домашнє завдання. Кож­на команда підготувала костюми з нетрадиційних матеріалів, вико­риставши папір, фольгу, целофан, кольорові пакети і так далі.

         Першим, хто придумав одягти своє чадо нетрадиційно, був, напевно, тато Карло. Це він зшив Буратіно штанці, курточку з паперу. Сучасні нетрадиційні матеріали з того дале­кого часу помітно поповнилися, хоча завдання, поставлене перед учасниками цього конкурсу, від цього анітрохи не стало легшим, їм належало не просто придума­ти і зшити штанці і курточку для Буратіно, а винайти оригінальний та яскравий, самобутній, кажу­чи сучасним сленгом такий, щоб неодмінно отримати за нього перше місце. Перед вами учасниці команд, які завдяки влас­ній фантазії й золотим рукам нада­ли нам унікальну можливість поми­луватися своїм творінням. (команди показують свої роботи).

Завершальне слово вчителя

Як бачите, будь-яке заняття вима­гає перш за все знань, потім навиків та умінь. І тоді неодмінно прийде справжня майстерність. Сподіває­мося, що наша зустріч переконала вас в тому, що одяг — це дуже цікава й захоплююча тема для вивчення.

Одяг може бути одночасно простим і складним, примітивним і химер­ним, надзвичайно прекрасним і смішним, безглуздим. Словом, таким же, як наше життя. І від нас із вами багато в чому залежить, як ми житимемо й виглядатимемо. І хоча мода дійсно мінлива і каприз­на, істина ж постійна: проводжають по розуму.

22

Мама і я – гармонія життя

Конкурсна програма

Хід конкурсу

І. Вступна частина

Учитель. Сьогодні ми проводимо конкурс до свята «8 Березня». У конкурсі братимуть участь 4 пари учасників, кожна з них – це мама і донька.

(Оцінювати результати конкурсів буде журі.)

(Максимальна оцінка кожного конкурсу – 5 балів.)

Ведучий

У святково прибраному залі,

Де сяють весело вогні

І звуки музики лунають,

Зібрались на свято ми!

Ведуча

Напровесні буває

У році тільки раз

Таке чудове свято ми!

Ведучий

Усім жінкам – матусям і бабусям,

Сестричкам, подругам, учителям,

Слова ласкаві, щирі усмішки даруємо.

Нехай фортуна усміхнеться вам!

Ведуча

Для вас лунатимуть сьогодні

Найкращі, найпростіші слова.

Ми хочемо, щоб тільки усміхались

Матусині улюблені вуста.

Ведучий

Найрідніші нам – наші мами.

Усю свою мудрість, усі свої вміння

23

Прагне віддати мама дитині.

Доню навчає шити, в’язати,

Страви до столу смачні готувати…

Мама навчає доньку одягатись,

Ввічливо, чемно з людьми спілкуватись…

Щоб довго перелік цей не вести,

Зібрались конкурс ми провести.

Ведуча. Назвали ми наш конкурс: «Мама і я – гармонія життя». І мета наша – перевірити, як же мами навчають своїх доньок бути ввічливими, гарними господинями і як донечки шанують та розуміють своїх мам.

Ведучий. У конкурсі беруть  участь учениці нашої школи. Вони сьогодні вперше у житті вийдуть на сцену разом зі своїми мамами. Тож давайте підтримаємо всіх учасників конкурсу гучними оплесками та щирими усмішками.

А зараз, увага! Я запрошую на сцену наших учасниць.

( Звучить музика. На сцену виходять учасники конкурсу – пари № 1, № 2…)

Ведуча . Учасниці займають  свої  місця а я  ознайомлю вас  із членами журі,  які  сьогодні  будуть визначати  переможців  на  нашому  святі. 

ІІ. Проведення конкурсів 

Ведучий

Журі готове працювати,

А глядачі – аплодувати.

Тож, більше часу ми не гаймо

І перший конкурс починаймо.

1. Конкурс «Мої слова, народжені любов’ю».

Ведуча

Моя мама – найкраща у світі.

Моя донька – основа основ.

24

Скільки слів можна теплих сказати,

Якщо в серці живе любов.

Ведучий. Зараз наші учасниці будуть себе представляти.

Дівчата починають презентацію словами «Моя мама…», а мами, відповідно, - «Моя донька…».

Ведуча. Конкурс називається «Мої слова, народжені любов’ю», тож нехай справжня материнська і дочірна любов допоможуть вам якнайкраще представити один одного. Слово надається парі № 1.

Пара № 1

Донька

Мою мами звати…

Дуже я люблю її.

Руки мамині ласкаві

Роблять зачіску мені.

Як вона готує гарно!

Я допомагаю.

І рецепти тортів, піци

Я від мами знаю.

Моя мама в магазині

Продавцем працює.

Кожен день від покупців

Добре слово чує.

Усім допомогти готова

У тяжку хвилину –

Найніжніша, найдобріша

Моя мама мила.

Мама

Моя донька, яку звуть…,-

Це ясне у похмурий день.

Вона, як перша квіточка весною,

25

Милує нас усіх красою

І робить щасливу кожну мить.

Вона – моя найперша помічниця:

Уміло посуд миє кожен день,

Картоплю й моркву гарно кришить,

Дбайливо витирає пил.

Вона – моя розвага у тяжку хвилину,

Дарує усмішку всім щиро, від душі.

Тож хай щастить тобі, моя дитино,

І сонечко всміхається тобі!

(Далі представляють себе інші пари.)

Ведучий. Поки журі оцінює конкурс, я хочу запросити на цю сцену  наймолодших учасників нашого свята – учнів 6 класу. Вони вітають вас зі святом і дарують пісню «Рідна мати моя»       

(Учні виконують пісню.)

Ведуча. Слово надається журі.

‎(Журі підбиває підсумки першого конкурсу )

2. Конкурс «Знаю тебе, як себе»

Ведуча. Кажуть, голос мами дитина впізнає із тисячі голосів, а дотик маминих рук – найласкавіший, найтепліший і найніжніший. Чи це насправді так? Чи добре відчувають мами своїх дітей, а діти – мам? Зараз ми спробуємо це перевірити. Наступний конкурс «Знаю тебе як себе» полягає в тому, що мами впізнаватимуть своїх дочок по дотику, доньки мам – по голосу.

Ведучий . Слово надається журі.

(Журі підбиває підсумки другого конкурсу.)

3. Конкурс «Найкращий кулінар»

Ведуча.

Матуся прокидається так рано.

Ще гімну не чує держава ранковий мажор…

Ще сплять у столицях поети й міністри.

26

А в неї роботи на тисячу літ.           

Ведучий. Мама і пере і прасує і шиє і прибирає і миє посуд, а головне - готує всім смачні сніданки, обіди та вечері. А діти допомагають своїм мамам.

         У наступному конкурсі кожна пара повинна показати свої кулінарні здібності. Конкурс «найкращий кулінар» складається з двох частин:

         1. Приготування салату, безпосередньо на сцені.

         2. Презентація улюбленої сімейної страви, приготовленої вдома.

(Учасниці починають готувати салати.)

(Звучить пісня.)

4. Конкурс «Розумова розминка» (для глядачів).

Ведучий. Поки учасниці виконують завдання, пропоную конкурс для глядачів «Розумова розминка». Для його проведення ми запросимо магістра «загадкових наук» Вітайте! (На сцену виходить магістр).

Магістр

Не прості загадки будуть.

Думку в кожному розбудять.

Доведуть тут і не раз –

Розум красить усіх нас.

Ведуча. Щоб поставити оцінки за конкурс «Найкращий кулінар», журі треба покуштувати приготовлені страви. А ми з вами в цей час послухаємо пісню… (Звучить пісня).

Ведучий. Слово надається журі.

(Журі підбиває підсумки конкурсу «Найкращий кулінар»).

5. Конкурс «Ерудит».

Ведучий. Наступний конкурс – «Ерудит» складається з двох етапів:

         1. Знайти за описом

(Кожна пара отримує конверт з описом ознак предмети чи інструмента. Потрібно упродовж 1 хв. відгадати загадку та знайти потрібний предмет).

2. Шифрограма

27

(Необхідно з набору букв скласти зашифроване слово.)

(Журі підбиває підсумки конкурсу.)

(Звучить музика.)

6. Конкурс «Правила етикету».

Ведуча. Подивіться на наших учасниць, які вони гарні, елегантні.

Ведучий. А чи знають вони правила етикету?

Ведуча. Тож давайте зараз це визначимо. Наступний конкурс – «Правила етикету». Учасницям необхідно показати, як правильно сервірувати стіл до вечері й користуватися приборами.

7. Гра «Збери пристрій» (для глядачів).

Ведучий. Поки учасниці виконують завдання конкурсу, ми проведемо гру з глядачами «Збери пристрій» (зібрати м’ясорубку).

 (Журі підбиває підсумки конкурсу «Правила етикету».)

8. Конкурс «Умілі руки».

Ведучий. Уже пройшло чимало конкурсів, під час яких наші конкурсанти довели, які вони господарки, які кмітливі та розумні, та ще й знають правила етикету. А чи зможуть вони прикрасити святковий стіл, це ми з вами побачимо. Наступний конкурс - «Умілі руки».

Ведуча. Поки учасниці виконують завдання, послухаємо пісню. (Звучить пісня.) Слово надається журі. (Журі підбиває підсумки конкурсу.) На цьому конкурсна програма закінчена. 

28

Конкурс « Майстриня»

Мета: учити учнів застосовувати на практиці і настав час прощатися. Сьогодні ми ще раз мали змогу переконатися,що наші дівчата гарні не лише зовні.

Ведуча 1. Їхня зовнішня краса  поєднюється  з розумом, фантазією, дотепністю і талановитістю. І ми з повним правом можемо назвати всіх їх справжніми майстринями. ( Звучить музика.) Знання та вміння, отримання на уроках трудового навчання; розвивати у них інтелектуально – пізнавальні та творчі здібності, естетичний  смак; виховувати інтерес до професії модельєр, швеї.

     Обладнання: папір,стрічки різнокольорові, поліетилен, пір’я, скріпки,посуд для сервірування стола, музичний супровід , зіпсовані сукні, клаптики тканини, голки,ножиці,нитки.

Умови конкурсу:

1. Результати кожного етапу конкурсу оцінює журі.

2. Максимальна оцінка кожного конкурсу - 5 балів.

ХІД КОНКУРСУ

І. Вступна частина

(під музику до святково прибраної зали входять двоє ведучих)

Ведуча 1. Добрий день, шановні гості!

Ведуча 2. Добрий день і в добрий час!

(разом)

Раді ми вітати сьогодні Всіх , хто завітав до нас!

Ведуча 1. Сьогоднішня наша зустріч-це подорож до світу прекрасного, світу захоплень, світу майстерності і талантів.

Ведуча 2. Тож, давайте всі разом поринемо в цей світ і проведемо в ньому веселі й незабутні хвилини.

Ведуча 1. Отже, розпочинаємо конкурс.

(Разом.) «Майстриня»!

Ведуча 2. Запрошуємо до зали розумних, гарних, талановитих учасниць.

29

(Називає прізвища учасниць. Дівчата дефілюють по залі під мелодію.)

Ведуча 1. Оцінювати наш конкурс буде журі у складі…

(Представлення журі.)

ІІ. Проведення конкурсу перший етап - «Розминка»

Ведуча 2. Оголошуємо перший етап конкурсу - «Розминка».

Кожна з учасниць повинна дати відповіді на три питання.

Учасниця 1.

1. Який одяг є предком спідниці? (Стегнова пов’язка . )

2. Як називається край викроєних деталей? (Зрізи.)

3. Як називають перелік страв,які пропонують до обіду? (Меню.)

Учасниця 2.

1. У якій країні спідниця є національним одягом чоловіків? (Шотландія.)

2. Як називається найпростіше переплетення ниток? (Полотняне.)

3. Який винахід Вільяма Лі датується 1659 роком? В’язальний  верстат .)

Учасниця 3

1. Як називають японський національний одяг? (Кімоно)

2. Як називають верхній зріз спинки? (Росток)

Як називається у вишивці ажурний шов? (Мережка.)

Учасниця 4

1. З чого виготовляють манну крупу? (З пшениці.)

Як називають нитки, що йдуть  уздовж тканини? (Основа.)

Яку назву має українська національна спідниця? (Плахта.)

Учасниця 5

1. Як називають процес зміни деталей виробу, його декоративне оздоблення? (Моделювання.)

Який овоч містить фітонциди, що знищують в організмі людини хвороботворні мікроби? (Часник.)

Якою має бути відстань від виробу до очей під час в’язання? (30-40см.)

Ведуча 1. Слово журі. (Журі підбиває підсумки першого конкурсу.)

Другий етап – конкурс «Світ моїх захоплень».

30

Ведуча 2. Людина живе і працює за законами краси, які включають у себе красу думки, красу мови красу душі і, як наслідок, відображають красу людини, красу виробів, створених власноруч. Якщо людина вкладає у свій витвір частину душі, то такі вироби просто співають. Але почути цю пісню може тільки той, хто має велике почуття краси.

Ведуча 1. Кожна з учасниць представить вашій увазі вибір,виготовлений власними руками,у який вкладено частину душі,що є доказом того,якими вмілими,старанними і здібними є наші дівчата.

         Отже наступний конкурс - « Світ моїх захоплень».

(Учасниці по черзі розповідають про свої захоплення, демонструючи при цьому вироби, виготовлені власними руками.)

          (Журі підбиває підсумки другого етапу конкурсу.)

Третій етап-конкурс « Фантазія»

Ведуча 2. «В людині повинно бути все прекрасно: і обличчя, і одяг, і душа, і думки.»

          Одяг супроводжує людину скрізь, і постійно здійснюючи значний вплив на її настрій, працездатність, може надавати почуття впевненості, оптимізму або, навпаки, створювати пригнічений настрій. Навряд чи  можна знайти людину, яка б не хотіла бути красиво одягненою. Процес створення одягу - творчий, і люди, які беруть участь у ньому, повинні знати й уміти багато.

Ведуча 1. Наші учасниці також матимуть змогу показати всім, що вони знають і вміють, бо саме зараз вони виступатимуть у ролі модельєрів. Оскільки наступний конкурс має назву «Фантазія»,то всі конкурсантки повинні будуть за 10 хв. Створити свою модель одягу, використовуючи при цьому різні  допоміжні засоби: стрічки, поліетилен, скріпки, пір’я, папір тощо, і презентувати цю модель.

(Поки учасники виконують завдання,можна провести музичну паузу. Після закінчення часу конкурсантки презентують свої моделі.)

(Журі підбиває підсумки третього етапу конкурсу.)

Четвертий етап-конкурс «Господиня гарна я».

31

Ведуча 2. Наступний етап-конкурс «Господиня гарна я».

Ведуча 1. Здавніх-давен гарною господинею вважали ту жінку. Яка вміє шити і в’язати, уміє смачно готувати. Але будь-яка добре приготовлена страва здаватиметься ще смачнішою, якщо буде подаватися до правильно і красиво сервірованого столу. Тому завданням учасниць конкурсу буде - сервірувати стіл до святкового обіду на дві особи і скласти меню цього обіду.

(На виконання завдання відводиться 15 хв.)

(Поки учасники виконують завдання, ведучі проводять гру з глядачами.)

Ведуча 2. Слово надається журі.

(Журі підбиває підсумки четвертого етапу конкурсу.)

П’ятий  етап-конкурс «Золоті руки»

Ведуча 1. Оголошуємо наступний заключний етап нашого конкурсу,назва якого - «Золоті руки».

Ведуча 2. Таку назву цей етап має тому,що всі учасниці повинні будуть вирішити проблему, застосовуючи для цього все своє вміння і здібності.

А проблема ось у чому: ваша улюблена сукня розірвалася. Що ж робити?

Викинути - жаль, зашити - не естетично, нашити латку - можна, але це необхідно зробити так, щоб жодна людина не здогадалась, що ця сукня була зіпсована.

Ведуча 1. Для виконання завдання у вас є 10 хв. часу і неохідний матеріал. Залишилось лише виявити фантазію і прикласти старання. Отже, приступаймо!

(Музична пауза.)

(Журі підбиває підсумки заключного етапу конкурсу.)

ІІІ. Підбиття підсумків, нагородження переможців.

Ведуча 2. Конкурс добігає кінця.

Ведуча 1. Для оголошення результату конкурсу і нагородження переможців слово надається журі. (Журі підбиває підсумки і нагороджує переможців.)

Ведуча 2. На цьому наше свято закінчено. Дякуємо за увагу. До побачення.

32

І ХЛІБ, І ДО ХЛІБА… (БОРОШНЯНІ ВИРОБИ В УКРАЇНСЬКІЙ

НАЦІОНАЛЬНІЙ КУХНІ)

Мета:

Сприяти засвоєнню учнями знань про найпоширеніші види борошна та їх використання для приготування традиційних українських борошняних виробів і страв (інформаційна компетентність).

З’ясувати значення  борошняних виробів продуктів у харчуванні  людини (здоров’я збережувальна компетентність).

Виховувати позитивне ставлення до трудової діяльності, повагу до національних традицій та побуту України(полікультурна компетентність).

Обладнання:

         зразки хліба із різного борошна; коровай, вареники, пиріжки; традиційний український посуд – макітри, глечики, глиняні миски; українські рушники, національні костюми, мультимедійна дошка.

Міжпредметні зв’язки: народознавство, біологія, хімія, музичне мистецтво.

Гостей зустрічають господар і господарка в українських костюмах із короваєм на рушнику.

Господар. Добрий день, дорогі наші гості!

Господиня. Запрошуємо вас до нашої господи на хліб-сіль, на слово щире, на бесіду мудру.

Господар

Клас святковий, всюди сяйво,

Сонця промінь, радість, сміх.

Гостей радо зустрічаємо

І вітаємо ми всіх.

33

Господиня

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не зайшла,

Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, щоб жилося в мирі.

Господар

Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм,

Хай у світі буде більше в нас братів,

 Хай в кожній хаті будуть короваї,

Щоб люд ніколи хліба не просив!

Звучить мелодія « Ласкаво просимо…». Господар і господиня вручають гостям коровай.

Учитель. Шановні гості, учителі, учні!

Сьогодні ми зібралися на годину спілкування під назвою « І хліб, і до хліба…».

Такі слова здавна від щирого серця промовляли українці, бажаючи один одному: « Щоб був у вас і хліб і до хліба..».

Як ви вважаєте, що мали на увазі люди, висловлюючи таке побажання?

Чи є воно актуальним у наш час?

Учні. Коли люди казали своїм знайомим, сусідам, односельцям: « Щоб завжди був у вас і хліб, і до хліба», - вони бажали, щоб усі були ситі, ніколи не знали голоду та злиднів. «Де мають хліб і воду, там вже немає голоду».

Якщо в оселі завжди будуть «і хліб, і до хліба», то люди будуть здорові та повні сил, зможуть і добре працювати, і гарно відпочивати. Без хліба нема життя ні в Україні, ні в будь-яких інших землях. Для того, щоб і малі, і дорослі, і старі були здорові, їм потрібне різноманітне харчування. Тоді  й малеча буде рости без хвороб, і старі люди будуть жити довго.

Учитель. Цілком із вами згодна. Ваші думки перекликаються з відомим українським прислів’ям: «У кого їжа звична і проста, той проживе років до ста». Нехай це прислів’я  буде епіграфом до нашої розмови.

34

         Про що ви сподіваєтесь дізнатися під час сьогоднішньої години спілкування?

Учні. Мені б цікаво було дізнатися, чому саме хліб був у великій пошані на українській землі?

         Я знаю, що вироби з борошна дуже поширені в українській національній кухні. А як вони впливають на здоров’я  людини?

           Чим можна пояснити популярність українських вареників? Адже їх зараз готують не тільки в Україні, а й у багатьох інших країнах.

          На що потрібно звертати увагу, коли обираєш ту чи іншу страву?

          Я хотів би почути поради з організації харчування, які допоможуть зберегти та зміцнити здоров’я

Учитель. Сподіваюсь, що ми разом зможемо знайти відповіді на ці запитання, адже ви багато вже зна­єте, а найголовніше — намагаєтеся поповнити свої знання.

Отже, запрошуємо вас до слова, щирого слова про хліб.

До дошки виходять учні.

1-й учень

Пахне хлібом трава,

Що купали мене з дитяти.

Пахнуть хлібом слова,

Що мене їх навчила мати.

Пахне хлібом терпка

Пісня батьківської стодоли.

Пахне хлібом рука,

Що водить мене до школи.

Пахне хлібом дитя,

Що любов його народила.

Пахне хлібом земля,

Що дала мені сонце і крила.

Д. Павличко

35

2-й учень. Мешканці великих і малих поселень на українській землі були насамперед хліборобами — людьми, що «творили» хліб і на золотавій ниві, і на млині, і біля печі. Хліб у кожній родині — най­перший годувальник, дарунок Божий.

3-й учень. Наші предки вважали, що хліборобством люди почали займатися ще від того часу, як Адама і Єву вигнали з раю. В одній легенді розповідаєть­ся, що вигнані з раю прабатьки сім днів голосили навпроти Райських Воріт, припавши до землі. Бог послав ангела сказати, щоб взяли землі, змоченої 'їхніми сльозами, і посіяли її. Там, де посіяв Адам, виросла пшениця. Отак люди одержали хліб.

4-й учень. Хліб — найвиразніший, найпопулярніший, найбільш значущий атрибут харчування. «Хліб — усьому голова», «Хліб та вода — ко­зацька їда», «Без хліба суха бесіда» — таких прикла­дів української народної мудрості можна наводити безліч. Хліба споживали завжди, бо харчування в цілому було низьким за калорійністю. Із хлібом їли й рідкі страви, і картоплю, і навіть кашу. Із ним улітку їли на полуденок свіжі огірки, фрукти, ягоди, баштанні (кавуни та дині).

5-й учень. На Україні завжди віддавали перевагу житньому хлібу. Слово «жито» мало таке широке значення, що ним називали і хліб, і їжу взагалі.

Недарма у слів «жито» і «життя» один корінь. У неврожайні роки селянам доводилося пекти хліб не лише з житнього чи пшеничного борошна, а й з домішками ячмінного, висівок, картоплі, бу­ряків, лободи, навіть жолудів.

Пшеничний хліб випікали на великі свята: Різд­во, Великдень, весілля.

Учні сідають на свої місця.

         Учитель. Зараз ми зазвичай не печемо хліб, а корис­туємося готовою продукцією.

Демонструються зразки різних видів хліба.

Якому хлібу слід надавати перевагу? Про це розповість учитель біології нашої школи.

36

Хліб у харчуванні людини

Чи знаєте ви, що таке хліб? З чого його ви­готовляють?

Хліб — це харчовий продукт, який отримують під час випікання тіста із додаванням дріжджів або закваски, замішаний із борошна, води, солі та з додаванням або без додавання цукру, жиру, молока. Для замішування тіста використовують пше­ничне, житнє, рідше кукурудзяне борошно. Словом хліб часто називають пшеницю, жито, ячмінь, а також зерно цих культур та борошно, яке виготовляють із нього.

Завдяки високій харчовій цінності хліба, від­мінним смаковим якостям, добрій засвоюваності, легкому приготуванню, гарному зберіганню та низькій вартості порівняно з іншими продукта­ми, хліб є найрозповсюдженішим продуктом хар­чування.

Чим же корисний хліб?

За хімічним складом хліб — це переважно вуг­леводи, білки, мінеральні речовини, вітаміни (гру­пи В). У хлібі знаходиться до 45% вуглеводів.

Вживання 500 г хліба на добу задовольняє по­треби організму в білках на 1/3, але в хлібі немає незамінних амінокислот: лізина, метеоніна, трип­тофана, треоніна. Та в поєднанні з білками тва­ринного походження забезпечується синтез білка в організмі людини.  Хліб багатий на Фосфор, Калій, Магній, Сірку, але в ньому замало Кальцію та Натрію. Є вітаміни В, В2, PP.

Загальна кількість хліба в добовому раціоні до­рослої, людини 350-400 г (200 г житнього та 200 г пшеничного). Дівчата 14-17 років повинні вживати 300 г хліба (100 г житнього та 200 г пшенично­го), хлопці такого ж віку — 400 г (150 г житнього і 250 г пшеничного). Дуже корисне вживання хліба з борошна грубого помелу.

Якість хліба визначають за зовнішнім виглядом, станом м'якушу, смаком, запахом, фізико-хімічними показниками (вологість, кислотність, пористість, уміст цукру, жирів). Хліб високої якості повинен бути гарно пропеченим, мати гладку поверхню, без тріщин, скоринка (без підгорілості та не бліда) не повинна відділятися від м'якушу. М'якуш — по­ристий, без порожнин та

37

ущільнень. Черствіння уповільнюється, якщо хліб герме­тично упакувати в полімерну плівку або цупкий папір; піддати глибокому заморожуванню (-30 °С) та потім зберігати за низьких температур (-10 °С); додавати стабілізатори, змінювати режим випі­кання.

Із черствого хліба можна приготувати різнома­нітні страви (гарячі бутерброди, підсмажені з яй­цем, грінки, сухарики тощо). Та в жодному разі не можна вживати хліб, що почав пліснявіти.

Подивіться ще раз уважно на такий знайомий та звичайний хліб. У ньому праця багатьох людей, без нього нема життя ні в Україні, ні в будь-яких інших землях. Пам'ятайте про це, ставтеся до хліба з повагою, а він завжди допоможе вам зберегти та зміцнити своє здоров'я.

На середину класу виходять учні, господар і господиня.

ХЛІБ І СЛОВО

1-й учень

У стінах храмів і колиб

Сіяє нам святково,

Як сонце випечений хліб,

І виплекане слово.

2-й учень

І люблять люди з давнини,

Як сонце незагасне,

 І свій духмяний хліб ясний,

 І рідне слово красне.

3-й учень

Бо як запахне людям хліб,

їм тихо дзвонить колос.

І золотом сіяє сніп

Під жайворонка голос.

4-й учень

Цей сплав чудовий, золотий,

38

З яристих зерен — літер:

«Не кидай хліб, бо він — святий,

Не кидай слів на вітер!»

Д. Білоус

5-й учень

Хліб священний лежить на столі —

Запашний і рум'яний, високий.

Знають добре старі і малі,

Що то рук хліборобських неспокій.

Хліб священний лежить на столі,

Поряд — вироби хлібні смачні.

Хай завжди буде хліб на столі!

Хай радіють дорослі й малі!

Господар. З поваги до хліба починається людина, адже це повага до праці людської, до самої людини.

Господиня. Добрий хліб, кажуть, А ще в народі го­ворять так: «До хліба на полі придивляйся, хлібом на вишиваному рушнику милуйся. А якщо він на столі лежить — насолоджуйся його смаком».

Учні повертаються на свої місця.

Учитель. Ви вже зрозуміли, що хліб у кожній родині був та є головним годувальником. Але в пошані в українців були й інші вироби з тіста, що ставали окрасою столу.

Що це за пан — з тіста жупан,

Сир у жупані.

 А сам — у сметані?

(Відповідь: Вареник.)

Наступна наша розповідь саме про них, вареники-хваленики, які полюбляють у кожній родині.

Група учнів розповідає про вареники.

39

1-й учень. Вареники для українця — це завжди свято. Вони «і хваленики», і «благодареники», і, на­віть, «мученики». «Вареники-мученики, сиром вам боки набивали, маслом очі заливали, у чавуні ки­піли — за нас, грішних, терпіли!»

2-й учень. Начиняли вареники не тільки сиром. Товчена картопля, смажена капуста, гриби, ква­соля, мак, калина, вишні, яблука, каші — гречана чи пшоняна — усе ішло на начиння. Забавляючись, дівчата іноді ліпили декілька вареників із сюрпри­зом — сухим горохом, сіллю.

3-й учень. Вареники були на столі й на Щедрий ве­чір — переддень Нового Року, і на Маслянку, і на інші родинні та народні свята.

4-й учень. Головною стравою на Маслянку були ва­реники із сиром їх готували щодня, тому часто можна було почути: «Вареники доведуть, що і хліба не дадуть».

5-й учень. Третій день українського весілля називав­ся «вареники». Із ранку до вечора в «катразі» (вели­кому наметі) товклися найзавзятіші весільні гуляки, смакуючи вареники з картоплею й капустою.

6-й учень. Вареники нерідко використовували як обрядову страву. Так, даючи їх породіллі, бажали: «Щоб ще була повна, як вареник!».

й учень. Про вареники навіть пісні складали, на­приклад «А мій милий вареничків хоче».

Група дівчат та хлопців виконують пісню.

7-й учень. А ще серед українських прислів'їв та при­казок є багато й про вареники:

1. Були на Масниці вареники, та в піст на вербу повтікали.

2. Почекайте, вареники, прийде на вас Масниця!

3. Сметаною вареників не зіпсуєш.

4. Щедрик-ведрик, дай вареник!

5. Рахувати сир, масло, то й вареників не їсти.

6. Сякі-такі вареники, та все ж краще варениць.

7. Рятуй мене хоч вареником.

8.Благодареники за вареники.

40

Учні повертаються на свої місця.

Учитель. «Благодареники за вареники» — так зазви­чай віддячували господині за смачні й поживні ва­реники. Мабуть, кожна з присутніх тут дівчат теж почує таку подяку, якщо навчиться готувати цю страву. А що це цілком можливо, вас переконають наші гості — учениці школи.

Учитель. Мабуть зараз, сидячи із заплющеними очи­ма, дехто уявляв смачні, повненькі, заправлені мас­лом та сметаною вареники.

А чи знаєте ви, що в деяких регіонах України вареники називають пирогами? І, звичайно, най­улюбленіші — із сиром пироги.

Виконується інсценована пісня «Із сиром пироги».

1-й учень

Ось духмяні пироги!

Вони пречудові!

До нашого столу

Хоч зараз готові!

2-й учень. Пироги й пиріжки здавна вважали симво­лом добробуту, гостинності та хліборобства. Тому в народі й кажуть: «Були б пиріжки — будуть і дружки».

3-й учень. Дійсно, пиріжки — це одна з найулюблені­ших страв українського народу. Вони дуже смачні, поживні та є неодмінною окрасою столу.

й учень. Пиріжки вживають і в будні, і на свята, їх обов'язково беруть у дорогу чи подорож, ними залюбки пригощають сусідів і родичів, використо­вують як обрядову їжу під час поминального обіду. А ми, школярі, навіть жодної перерви не можемо уявити без пиріжків чи булочок.

4-й учень. Виготовляють пиріжки двох видів: пече­ні — із кислого тіста, і смажені — із прісного. Пе­чені пиріжки нерідко роблять із того ж тіста, що й хліб, але обов'язково з начинкою. За начинку найчастіше беруть сир, роз­тертий із сирими яйцями, смажену капусту, варе­ну картоплю, квасолю, гарбуз, варене й підсмажене з цибулею м'ясо, гриби тощо. Готують пиріжки й солоденькими — із повидлом чи джемом. Улітку й восени дуже популярними є свіжі ягоди та фрукти.

41

1-й учень. Смажені пиріжки готують зазвичай із прісного, не заквашеного тіста, смажать їх на сковороді на олії, перевертаючи. Начинкою можуть бути різні продукти: картопля, картопля з печінкою, капуста, гриби, а також ягоди, фрукти, сир, повидло тощо.

4-й учень. Слід зауважити, що печені пиріжки більш корисні для здорового харчування. А ось смажені пиріжки не бажано вживати людям із хворобами шлункового тракту, печінки, із цукровим діабетом.

й учень. Існує дуже багато способів приготування тіста для печених та смажених пиріжків. «У кожної куми — свої пироги»,— так говорить народне прислів'я.

5-й учень. До вашої уваги технологічна схема приго­тування дріжджового тіста безопарним способом та на рідкій опарі. А ще ми вам пропонуємо скорис­татися нашими кулінарними рецептами домашніх пиріжків та деякими порадами. Цю інформацію дістали наші учениці від своїх мам та бабусь.

Учні роздають присутнім рецепти приготування пиріжків та поради з їх виготовлення. Готуючись до сьогоднішньої зустрічі, ми знайшли цікаву інформацію. Виявляється, що ми вживаємо дуже багато виробів із борошна — це і паляниці, калачі, вареники, бублики, галушки тощо. Але пироги та пиріжки до свого раціону українці включають найчастіше. І це не випадково, бо вони смачні, по­живні й містять повний набір корисних речовин: білки, жири рослинного та тваринного походження, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі.

6-й учень. Отже, використання у повсякденному хар­чуванні виробів із борошна має корисний вплив на наш організм.

«Красна ріка берегами, а обід пирогами». Але слід пам'ятати, яку б страву ви не обирали, завжди дотримуйтесь основних правил здорового харчування. Дбайте про різноманітність раціону. Дотримуйтесь режиму харчування. Не допускайте переїдання. Обирайте найоптимальніші способи кулі­нарної обробки продуктів. Не забувайте, що «ми їмо для того, щоб жити, а не живемо для того, щоб їсти». А ще в народі кажуть: «Якщо їжа звична і проста, проживеш років до ста».

Учитель. Ось цією народною мудрістю, яка й була епіграфом сьогоднішньої

42

розмови, ми закінчуємо годину спілкування «І хліб, і до хліба». На мою думку, було дано відповіді на всі запитання, які ми почули від дівчат та хлопців на початку розмови.

 А як ви вважаєте?

 А що найбільше привернуло вашу увагу?

 Яку користь ви отримали від сьогоднішнього спілкування?

Відповіді учнів.

Учитель. Зовсім скоро прийде час, коли наші дівчат­ка стануть господинями та піклуватимуться про здоров'я своїх рідних. І це важливо, адже «здоро­вим бути здорово!».

Одна зі складових здорового способу життя — раціональне харчування, тому хочу побажати вам, аби всі досягли вершин у кухарському мистецтві та радували своїх рідних смачними й корисними для здоров'я стравами. Зрозуміло, що серед них будуть і вареники з різноманітними начинками, і рум'яні пиріжки та пироги. А вчитися готувати борошняні вироби ми будемо на уроках трудового навчання, вивчаючи розділ.

Бажаю вам успіхів у навчанні та міцного здоров'я!

Входять дівчата з макітрами.

1-ша дівчина. А ось і варенички готові!

2-га дівчина

Любі гості, просим сісти,

Варенички будем їсти.

Варенички непогані, варенички у сметані!

1-ша дівчина

В кожній хаті на Вкраїні

Варенички варять нині!

Вас чекають у макітрі

Варенички дуже ситні,

Варенички круглолиці,

Із колгоспної пшениці.

43

2-га дівчина

Їжте, їжте, просим щиро,

Варенички наші з сиром.

Варенички непогані,

Варенички у сметані!

Звучить мелодія «Ой зелене жито...». Гостей пригощають ва­рениками.

44

Список використаної літератури

1. Афанасьева А.Н. Древо жизни. – М.: Современник, 1982. – 464 с.

2. Денисенко Л.І. Азбука домашнього господарювання: Навч.посіб.з трудового навчання для учнів 5-9 кл. – К.: А.С.К., 2002. – 232 с.

3. Мисик В. Красне свято Калити // Народна творчість та етнографія. – 1992. - № 2. – С. 37-43.

4. Нечуй-Левицький І.С. Повість-хроніка. – К.: Дніпро, 1985. – 350 с.

5. Українська вишивка: Альбом/ Автор тексту Т. Кара-Васильєва. – К.: Мистецтво, 1963.

6. Укр. народозн.: Навч. посібник/ за ред. С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф. Кирчіва. – Львів: Фенікс 1994. – 608 с.

7. Журнал «Трудове навчання в школі» - 2009, 2011-№ 3, № 11.

8. Газета «Трудове навчання» - 2011 - № 3, 4, 5.

45