Виховні заходи

Свято осені

Ведуча. Добрий день, дорогі друзі! І він дійсно видався напрочуд добрим: подивіться навколо — і ви замилуєтесь дивовижною красою матінки-природи. Дерева ледь торкнула вереснева позолота.

Легенький вітерець несе срібні ниточки павутиння. Повітря напоєне незрівняними пахощами айстр, чорнобривців, жоржин… Сонце уже не таке спекотне, як влітку: воно лиш лагідно торкається обличчя, ласкавою посмішкою осяває будинки, дороги, краєвиди, вже не так рано виринає з-за неозорого обрію і чомусь квапливо поспішає увечері спати. Та зараз небо, ясне та яскраве, радіє сьогоденню.
Ви чуєте? Це тихі кроки господині — осені, яка вже при йшла на зміну теплому літу. Прислухайтесь: вона вже тут.

Звучить лагідна музика. На сцену виходить Осінь.

Осінь.
Добрий день, мої шановні
Діти, пані та панове.
Нині знов із вами я.
Осінь — ось моє ім’я.
Восени земля прекрасна.
Як завжди, прийшла я вчасно
І у села й у міста —
Всюди осінь золота.
Лист торкну — і диво стане:
Помаранчевим, багряним,
Ясно-жовтим стане ліс.
Як не віриш,— подивись!

_________________________________________________________

Осінь змахує рукою, на сцену вибігає танцювальний гурт, виконує «Танець осінніх листочків». 

Ведуча.
Ні, це, друзі, нам не сниться:
Справді, осінь-чарівниця завітала у гаї
І творить дива свої.
Ось червоне та іскристе
На калині вже намисто,
Є у осені талан Ранком розливать туман,
Білий, молоко немов.
Осінь вся у праці знов:
Журавлі курличуть: певно,
Птах вона збирає в путь.
І, звичайно, недаремно Осінь щедрою зовуть.

Осінь.
Це приємно.
Я це знаю.
Щедрість — заповідь моя.
Познайомтесь з урожаєм:
Він усюди там, де я.
Особливо цього року
Він в нас — парубок нівроку.
Я покличу урожай:
Гей-но, брате, завітай!

На сцену виходить Урожай.

Урожай
Ось і я! Привіт, громадо!
(Звертається до Осені.)
тобі я, сестро, радий!
Осінь — це моя пора.
І приємно показати
І дорослим, і малятам:
Я вродився «на ура».
Теплий день, і небо синє.
І доречне свято нині,
Хай лунають жарти, сміх!
А земля тепер спочине.
Я на ярмарок осінній
Вас запрошую усіх!

_____________________________________________________
Танець кумоньки

Усі гості свята підходять до столів, де розташувався овочевий ярмарок. За столами стоять продавці. Гостей зустрічають господині.

1-ша господиня
Наші гості довгожданні!
Щиро, щиро просим вас!
Ярмарок удався славний,
Все чудово, все гаразд:
Фрукти, овочі нівроку,
Ми зібрали залюбки.
Всі вони милують око,
Урожаю завдяки.

2-га господиня
Осінь! Ти — пора чудесна,
Ці усі смачні плоди
У дарунок нам принесла.
А погляньте-но сюди:
Цим духмяним короваєм
Із нового урожаю
Вас дозвольте привітать,
Побажати щастя й миру
І слова подяки щирі
Від душі гостям сказать.

Вклоняючись, подає Осені на рушнику коровай.

Осінь
Й вам спасибі, господарки,
Що мене не підвели,
Що вставали рано-зранку,
Працьовитими були.
І пололи, й поливали,
Доглядали сад, поля.
Про врожай свій ви подбали —
І віддячила земля.

3-тя господиня
Довелося потрудитись,
Щоби нині не зганьбитись.
Зараз — час відпочивать,
А тепер нам треба, звісно,
Для гостей веселу пісню
Та душевну заспівать.
__________________________________________________________
Господині виконують пісню на мотив частівок. 

Господині (разом)
Ярмарок зібрав учасно
Весь шляхетний, добрий люд.
І погода розпрекрасна,
Ех, настрій також напрочуд.
Свята ми усі чекали,
Гляньте на дари оці:
Гарний урожай зібрали
Ех, і картоплю, й гарбузці.
Уродилася пшениця,
Жито, просо та овес.
Будуть гарні паляниці
Ех, буде ситий рід увесь.
Всім бажаємо здоров’я,
Зичим щастя повсякчас.
Господарочки чудові
Ех, у Хоцуні  у нас!

1-ша господиня
То ж проходьте, подивіться,
Все сподобається вам.
Продавці тут, як годиться,
Вихваляють різний крам.
А від краму, що й казати,—
Погляду не відірвати
І не відвести очей
Від плодів та овочей.

Гості проходжуються повз столів, продавці закликають їх до свого товару. 

1-й продавець
Гарні яблука червоні,
В Геркулесову долоню,
Ніби з сонця промінців,
Дожидають покупців.

Ранньою росою вмиті,
В них ще чути подих літа.
Покуштуй лишень, і знай:
На землі буває рай.

І солодкі, і духмяні,
І такі вони рум’яні,
Мов соромляться чогось.
Подивіться, вони ось!

Ведуча. Справді, яблука просто дивовижні. Вони сповнені і життєдайної вологи червневих дощів, і щедрого тепла липневого сонця, овіяні привітним вітерцем трударя-серпня. Завдяки дбайливим рукам садівника, що вклав у них маленьку часточку своєї доброї душі та, звісно, (звертається до Осені та Урожаю) вам, наші шановні, маємо такі незрівнянні фрукти.

2-й продавець
А у мене є квасоля!
Буде борщ пісний, розсольник,
І повірте ви мені:
З нею пироги смачні.

Біла, жовта і ряба,
Є і спаржева, й проста.
Люде! Мимо ви не йдіть,
А квасолі прикупіть!

Крупна, бачите, яка?
В ній багато є білка.
Хочеш сильні м’язи мати?
То квасолю слід вживати!

__________________________________________
1 - ша господиня. А ви знаєте, цей продавець дійсно має рацію. Плоди квасолі містять надзвичайно багато корисних речовин, зокрема до 30 відсотків білка. Ось у Латинській Америці квасоля є найуживанішою культурою. З неї там готують дуже багато страв. Нам, українцям, також не слід обходити цю знайому віддавна культуру.

3-й продавець
Не квасоля і не біб,
А картопля — «другий хліб».
З неї можна, так сказати,
Безліч страв приготувати.

З цього висновок простий:
Без картоплі стіл пустий.
То ж підходимо, купуєм!
Бо картопля всім смакує.

_______________________________________________________
Ведуча Так, без картоплі, дійсно, не обійдешя ніяк, ні в будні, ні в свято. Навіть не віриться, що колись на Русі й гадки не мали про існування цієї королеви всіх овочів. Лише три століття тому вона була завезена до нас.

Легенда. Про картоплю люди навіть легенди склали. Ось, наприклад, одна із них.
Російський цар Петро І, що славився прогресивністю поглядів, побувавши в Європі, скуштував смачні бульби кар¬топлі і завіз досі незнайомі бульби до Російської імперії. Цар наказав своїм підлеглим панам вирощувати і споживати екзотичний овоч. Та царські підлабузники не знали, яку саме частину рослини слід їсти.
І ось один такий примхливий пан, коли його картопля відцвіла та на кущиках з’явилися зелені кульки-ягоди, нака¬зав своїм кріпакам саме їх зібрати та подати до столу.
Розлютився пан, спробувавши таку «страву», затупотів ногами і наказав негайно викинути геть всі рослини, разом із корінням. Слуги виконали наказ пана та вивезли всю картоплю у ярок.
А тими місцями йшов бідний селянин та угледів незви¬чайні бульби. Набрав чоловік їх у торбину, приніс додому та й показав своїй дружині. Жінка, не довго думаючи, почистила дивовижні коренеплоди та й стала смажити на сковорідці. Від тієї страви поширились смачні та приємні пахощі.
А тут якраз пан проїжджав повз хатину того бідняка. Почув він запах смаженої картопельки, зупинився, та й питає, що ж то за страва така у хлопа, що так чудово пахне.
«Та то, вельмишановний пане, ті земляні яблука, які ваші служники геть викинули»,— відповів селянин.
Відтоді картопля стала шанованою культурою на столах і у бідних, і у багатих.

Ведуча. Цікаву легенду ти розповіла нам. А картопля, справді, потребує дбайливих рук своїх господарів, інакше доброго врожаю не бачити. Це і прополка, і обгортання, і, звичайно, боротьба з численними шкідниками, серед яких лідерство належить, безумовно, колорадському жуку.

Урожай. Так, приходиться поборотись за мене з ними. А чи знаєте ви, що ще років сорок тому такого шкідника, як колорадський жук, в Україні та й взагалі у Європі, не існувало? А завезений він був випадково з Америки, зі своєї батьківщини — штату Колорадо, десь півстоліття тому. Тому жук і отримав назву — колорадський. Відомо, що ще зовсім недавно його не було і в Азії. А зараз шкідливий мандрівник перетнув невідомим чином Уральські гори і дістався аж Свердловської області, чим надзвичайно засмутив місцевих городників.
Але прямуймо далі, на щедрому ярмарку ще багато городини, яка заслуговує на увагу.

4-й продавець
Гей, дівчата-парубки!
Всі купуйте буряки!
Той ніколи не жалкує,
Хто такий товар купує.

Турок бо, а не козак,
Не шанує хто буряк.
Буряки вродились в нас
На салат, на борщ, на квас.

З’їжте зранку бурячок —
І не буде болячок.
Споживай його щоднини —
Шлунок буде, як годинник,
Бо буряк — це овоч гідний.
І «Активій» не потрібно.

Осінь. Так, і буряки гарні. Наша національна українська страва, як борщ, неможлива без буряка.

____________________________________________________________

5-й продавець
Ось гарбузик симпатичний,
Зовсім, зовсім невеличкий.
Це з усіх, що в нас були,
Ми найменший принесли.

Гарбузи чудові наші,
Буде з нього гарна каша.
Хто забув придбать гарбуз?
Він розлігся, наче туз.

Вранці був ще на городі,
Власній радується вроді,
В чому сумніву не має ,
Та на покупця чекає.

Ведуча. Гарбуз — не тільки смачний та поживний овоч. З ним в Україні пов’язано багато народних традицій, обрядів.

1-ша господиня. А знаю, знаю! Чудовий обряд з гарбузом при сватанні: коли парубок, що прийшов зі старостами просити дівчину стати його нареченою, був їй не любим, то і отримував замість вишитого сватального рушника ось такий пузатий гарбузик! Ото була ганьба для парубка!

2-га господиня.: Ну зате хоч каші гарбузової хлопець міг поїсти вдосталь! Однак, які гарні кавуни он продаються!

6-й продавець
А ось смачні кавуни,
Мов справжнісінькі пани.
І смугасті, і чудові!
А ось дині є медові!

Закликаю господинь:
Парочку придбайте динь!
Вас, шановні, запевняю:
Краще ласощів немає!
А корисні — надзвичайно!
Так купуйте їх негайно!

Ведучий. Можливо, не всі знають, що батьківщиною кавуна є Африка. Там і понині зростають близько десяти видів кавунів, серед них не тільки однорічні, а й багаторічні рослини. А плід кавуна — ягода, хоч і надзвичайного розміру.

3-тя господиня. А я ось надаю перевагу не солодощам, а гострим стравам. На колір та смак товариш не всяк. Дуже полюбляю, щоб у страві і цибуля була, й часничок. Ось, до речі, і вони.

7-й продавець
Ти здоровим бути звик?
То цибулю та часник,
Щоб зимою не хворіти,
Неодмінно слід купити.

Ех, цибулька прехороша,
В будь-які приправи гожа.
В мене різні є сорти.
Чоловіче, підійди!

Золотиста, традиційна,
А іще є «кримська», синя.
Вітамінів безліч має,
Всіх мікробів проганяє.
_____________________________________________

Урожай
Ех, і ярмарок багатий!
Я оглянув залюбки
Та і овочі, і фрукти

Знайдеш тут усе підряд.

Осінь
Хай же в цей прекрасний час
Мелодійна пісня лине,
Хай моя пора осіння
Не засмутить, друзі, вас!

Звучить музика пісні «Куди йде дитинство». Всі учасники свята співають, Осінь танцює.

Всі учасники свята (разом)
Звідкіль приходить осінь?
З невіданих країв.
Приносить срібні роси
І золото гаїв.
Вона прийде, я знаю
У вересневий час.
І щедрим урожаєм
Порадує всіх нас.
Приспів:
Між зимою й літом
Чародійка-осінь йде,
Пофарбує віти в золоте,
Відзначають в школі
І дорослі, і малі
Щедрої свято осені.
Звідкіль приходить осінь?
Чому це вітер стих?
І неба чиста просинь.
І журавлиний крик
В безкрайній простір лине,
І чуть його здалля.
Нехай тепер спочине
Натруджена земля.
Приспів.

Свято закінчується.

Сценарій Нового року в нашій школі 

2016 рік

Ведуча. Сніг… Сніг лягає на дахи будинків. Здається, що все залишається по старому, але разом зі сніжинками все кружляє в повітрі щось надзвичайне і урочисте.

Ведуча. Світ завмирає в очікуванні дива. І воно приходить до нас із запашною ялинкою, пухнастим снігом, золотом іграшок, блиском святкових вогників, із неповторною казкою, ім’я якої – Новий рік.

Ведуча.          Рік старий вирушає в дорогу,

Залишає наш зоряний дім…

Кожен зичить нам щастя земного,

Творчих злетів до нових вершин.

Ведуча.          Рік новий… Наше щастя безкрає

І глибоке, як неба блакить.

По-новому хай пісня лунає,

По-новому життя хай летить.

Пісня_______________________________

Пісня_______________________________

Автор. Жила собі на білому світі Василина Премудра. А що була вона і справді не дурна дівчина, то працювала у своєму власному офісі своєї рідної фірми "Молодильні яблука". Гарно працювали Василина, та так гарно, що конкуренти від заздрості лікті гризли. А головним ліктегризом був сам Кощій Невмирущий, який керував фірмою "Кощій і Ко". Мало того, що ходив Кощій із обгризеними ліктями, то ще й Жабу мав, яка його душила щоразу, як ми про Василинині успіхи згадував. От надумав раз Кощій небажаного конкурента позбутися шляхом злиття фірм. Купив пін коробку цукерок "Райське молоко", але був такий жадібний, що, йдучи до Василини пропозицію руки і серця робити, всі цукерки дорогою зжер.

І

Кощій. Мої вітання, пані Василино! Ти у нас сьогодні така прекрасна,  аж страшно!

Василина. А-а, конкурент навідався. Як, Безсмертний, поживаєш?

Кощій. Чудово! Слухай, Василино, у мене є до тебе ділова пропозиція. Виході, за

мене заміж.

Василина. Кощійчику, ти б якось відділяв бізнес від життя, а то незвично таке чути.

Кощій. Бізнес від життя відділити неможливо. То як, підеш?

Василина. Куди?

Кощій- Як це куди? Та ж заміж!

Василина. Піду.

Кощій. От і гарнюньо. То, може, зараз контрактик шлюбний і підпишемо?

Василина. А хіба я казала, що за тебе піду?

Кощій. А за кого ж іще?

Василина. За того, хто мені сподобається.

Кощій. Добре, я тобі чим не подобаюся?

 Василина. Всім. А найбільше прізвищем.

Кощій. Ой, Василино, начувайся. Ти ще до мене прибіжиш, але вакансій не буде!

Василина. Ага, обов'язково, от тільки піду і нові кеди собі куплю.

Автор. Повернувся Кощій додому такий злющий на Василину, що прос­то жах. Іскри з нього від люті скачуть, що хоч пожежну команду викликай. А тут ще й Жаба невчасно прокинулася. Підійшла до нього, така наглюча і зелена.

II

Жаба. Що, Кощійчику, не вдалося тобі Василину обкрутити? Не вдалося. А не треба було цукерки дорогою жерти. Та ще хоч би цукерки людські були, а то дідько знає що. Якби ж ти дівчину пригостив чимось добрим і смачненьким, то вона б і пом'якшала.

Кощій. А я її не збираюся їсти. Мене лише її фірма цікавить.

Жаба. От-от, фірма у неї нівроку, не те що твоя - задрипана.

Кощій. Цить, Жабо!

Жаба. Яке цить? Ану підставляй свою худу шию - буду тебе трохи ду­шити.

Кощій. Не хочу.

Жаба. А хто тебе питати буде? Ти Василинину фірму до рук прибрати хочеш? Хочеш. А тобі це ніяк не вдається? Не вдається. Гарбуза сьогодні від неї вхопив? Вхопив. То вже вибачай.

Автор. Доки Кощій зі своєю Жабою стосунки з'ясовував, цар Горох ви­рішив поспілкуватися зі своїми трьома синами. А що був він чо­ловік запальний і трохи ексцентричний, тобто неврівноважений і дивакуватий, то і розмова ця вийшла не зовсім звичайна.

III

Цар. Так, хлопці, ви вже дорослі, час вам до війська сходити.

Старший син. Тату, яка армія? Та в мене ж палець вказівний не гнеться!

Середульший син. А в мене, тево, недокрів'я.

Цар. Ти, старший, будеш середнім пальцем на гачок натискати, а ти, середульшенький, кажеш, недокрів'я маєш? А чого ж тоді пика, що хоч прикурюй?!

Цар. Слухайте царський наказ! Всім трьом царським синам велю знайти собі гарних дружин, а мені - добрих невісток. Маєте три дні.

Автор. Звеселіли царенята, що одружуватися мають, але відразу стали потилиці чухати, бо де ж то видано гарну дружину за три дні знайти? Один лише Іван не журиться, бо добру хрещену має - чарівницю. А тим часом Кощій, який взяв таймаут у своєї Жаби, при думав, нарешті, як Василину зі світу зжити. Викликав він до себе консультантку з фірми "Ай вонь". Подивилася вона на фотогра­фію і засмутилася, бо перетворити таку гарну дівчину на жабу жодній косметиці не під силу. Мусив Кощій грубі гроші платити за те, щоб вона Василину на жабу зачаклувала.

IV

Консультантка. Доброго дня. Я консультант фірми "Ай вонь". Чи не ба­жаєте придбати щось із косметики виробництва нашої пречудової фірми?

Василина. Дякую, але я утримаюсь від покупок.

Консультантка. Чому? Наша фірма відома у цілому світі і має давні тра­диції.

Василина. Традиції, може, й давні, та тільки назва дивна. Вам з такою назвою більше б пасувало отруйні гази виробляти чи засоби від шкідників.

Консультантка. Неправда! Назва у нас гарна! "Ай вонь" у перекладі з англійської означає - "я хочу". Тобто ми вам хочемо запропону­вати взяти участь у тестуванні нового омолоджувального комп­лексу "Целюліна".

Василина. Ви, я так розумію, на людях його ще не випробовували?

Консультантка. Ні, але я вас дуже прошу, бо інакше мене шеф приб'є.

Василина. Та ходіть уже. Там у мене є вільна кімнатка.

Автор. Отак Висилинине добре серце довело її до біди. Не думайте, що казка на цьому закінчилася, і зло перемогло. Ні, все тільки почи­нається. Повернулася консультантка до Кощія і принесла йому замакіяжену в жабу Василину. Кощій довго тішився, що власної жаби позбувся. А в цей час царські сини понесли в редакцію газети "Царський обсерватор" тупе оголошення, в якому хотіли свого молодшого брата скомпрометувати.

V

Старший син. Доброго дня, ми хочемо дати оголошення у вашу газету.

 Редакторка. Правдиве у нас коштує один золотий, брехливе - два, а підле і нице - три.

Старший син (братові). Я завжди казав, що правда ніц не варта.

Середульший син. А чому підле і лукаве аж три золотих?

Редакторка. Ні-ні, ви мене трохи неправильно зрозуміли: підле і лукаве -чотири. То підле і нице - три.

Старший син. Цікаво, а за що найбільше вам дістається?

Редакторка. Як це не парадоксально, але за правду. То що там у вас?

Старший син. Оголошення про нашого брата-збоченця.

Середульший син. Він казав, що мріє з жабою познайомитися для ство­рення сім'ї!

Редакторка. Банально і нецікаво. Жабою зараз нікого не здивуєш. Люди у нас тепер дуже вибагливі стали. Ваше оголошення і нице, і підле, і брехливе, і лукаве, і правдиве водночас - разом десять золотих! А я прошу лише дев'ять.

Старший син. Та дідько з вами. Беріть. Але... ми б ще хотіли про себе оголошення дати. Що, мовляв, шукаємо і собі пару.

Редакторка. Сподіваюся, не жабу?

Середульший син. Ні.

Редакторка. А жаль. Вам би пасувало. З вас ще один золотий...

 Царські сини йдуть. З 'являється фея — хрещена мати Івана.

Фея. От же ж публіка нестерпна! їм би тільки бідного хлопчика оббрехати. Заждіть!.. (До глядачів). Дозвольте відрекомендуватися: фен. хрещена мати наймолодшого царського сина. Мушу йому трішечки допомогти, бо ті його братики - то просто виродки якісь!|Зараз я піду до редакторки і розкажу їй дещо про царську сімейку... Іде до редакторки.

Автор. Іванко ж по редакціях не шастав, а пішов одразу до відомої на все царство провидиці Касандри Іванівни Сивілюк. Він чудово розумів, що за три дні суджену знайти - проблема неабияка, і без чарівної допомоги тут аж ніяк не обійтися.

VI

Іван. Доброго дня, пані Кассандро. Хочу, щоб ви мені допомогли судже­ну знайти.

Касандра. Здоров був, Іванку. Чого ж не допомогти? Допоможу. (Кладе руку йому на голову). Бачу, бачу твою долю... (Сміється). Батько у тебе приколіст... А братики!.. (Обурено). От придурки. Перепро­шую, Іванку, то я трохи не туди залізла. Отже, шукаємо гарну дівчи­ну, з якою ти б ціле життя зміг прожити... (Захоплено). Ой, слухай, до чого ж дівчина гарна!.. (Раптово серйознішає). Стоп, а це що таке?! Ах ти ж поганець! Чудовисько беззаконне!..

Іван. Що ви там побачили?

Касандра. Нє, ти тільки собі уяви: замакіяжити гарну дівчину до стану

синьої жаби! Ну, Кощію, нарвешся ти ще коли-небудь!

Іван. То, виходить, що я маю шукати синю жабу?

Касандра. Саме так, Іванку, синю, як небо. І то добре, бо синя жаба -велика рідкість. Якби була зелена, то спробуй тут відшукати - за­паришся.

Іван. Дякую вам, Кассандро Іванівно. Ви мене потішили.

Автор. Нікому Іванко про свій візит до Кассандри не розповідав. І добре робив. А тим часом старші брати в палаці сиділи і чекали, коли ж то до них наречені на кастинг прийдуть. Тільки десь карета про­їде - вони вже зриваються і до вікна біжать, щоб подивитися, чи хто не приїхав. І справді, за якийсь час карета до палацу під'їхала, а з неї вийшло аж четверо людей у білих халатах. Здивувалися брати, переглянулися і стали чекати.

VII

Хлопчик-газетяр: Читайте свіжий випуск "Царського обсерватора"! Сенсація: батечко-цар отримав по царській фізіономії!

Старший царський син не хоче лікуватися від алкогольної залежності! Середульший царський син готує собі екзотичні страви! Купуйте! Залишилося всього три примірники газети!..

Старший син (вириває газету з хлопчикових рук). Ану дай-но сюди. Ти тільки поглянь, що вони понаписували! "На вечірці з послами-маслами наш цар-государ автоматично потрапив під чари заморської молодиці-білолиці, від якої отримав по царській пиці. Присутні при цьому посли-масли своїм царям-государям про се нараз до­несли. Сусідські царі з того сміялися, що ледве припадку з ними не сталося."

Середульший син. Дідько знає що. О, а тут і про тебе є: "Старший царсь­кий син, забувши про свій високий ранг і чин, оковиту з коньяком п'є щодня, як найбільша царська свиня. Як нап'ється, то голосно хрюкає, як наїсться, то голосно..."

Старший син. Що?! Ану дай-но сюди!.. О, і про тебе є: "Середульший царський синочок залізає у темний куточок, щоб ніхто не бачив лобуряку, як він їсть усіляку..."

Середульший син. Брехня! Нічого я по кутках не їм!

Старший син. А нашого оголошення нема. От журналюги, зовсім совість втратили!.

Автор. Бігали царські сини по палатах, бігали, доки не нарвалися на царя-батечка. Корона у самодержця була набакир, а це означало, що мозги у нього в цей день стояли рівно.

VIIІ

Цар. На місці стій! Раз-два! Хто такі і чого по палатах бігаєте як ідіоти?

Сини: Тату, та то ж ми - ваші діти!

Цар (до радника). В нас є діти?

Радник. Є, ваша великосте.

Цар. І багато?

Радник. Троє, ваша великосте.

Цар. Але ж їх тут семеро.

Радник. Мабуть, незаконнорожденні, ваша великосте.

Цар. Ну, сини мої, скільки вас там є, слухайте мій царський наказ: маєте нині ж обрати собі наречених, бо... підете до армії всі! Ось вам луки, стріли і компас. Ідіть на високу вежу і стріляйте на три... ні, на сім сторін світу. Куди чия стріла попаде, там і доля ваша буде. Гарно сказав. Чи не так, раднику?

Радник. Ліпше не буває, ваша великосте.

Сини пішли виконувати царську волю.

Автор. Настав день кастингу. І з'явилася у палаці сила-силенна різних дівчат, бо царські сини - старший і середульший - скільки мали стріл, то всі і вистріляли на різні сторони держави. Ще ж і лікарі постаралися. А в Івана була лише одна стріла. Він пустив її (із заплющеними очима) та й вцілив у Василинину фірму. Просто на стіл, де сиділа бідна синя жаба - Василина.

 Цар і сини чекають початку кастингу.

X

Розпорядник. Кандидатки у наречені царевичів!

Модель. Я мадель із моднаго журнала. Весь свабодний час я занімаюсь собой: дєлаю манік'юр і педік'юр, адіваюсь от кутюр, трачу деньгі на гламур і ваабщє у мєня віздє ажур.

Розпорядник. Наступна!

Бізнес-леді. Гак, царевичі, я не маю часу довго піаритися, тому скажу

коротко: ви мені потрібні для престижу.

Розпорядник. Наступна

Домогосподарка. Я вмію прибирати, прати, готувати, дітей доглядати, шити, вишивати, штопати, латати, в'язати, читати, писати, малю­вати, співати, танцювати, білити, ходити, але не люблю цього робити, бо захоплююся серіалами...

Розпорядник. Наступна!

Фвя-хрещена приносить синю жабу Іванові.

Фея. А це твоя наречена, юначе.

Іван. Як, синя жаба?!

Фея. Та ні, дурнику! Це гарна дівчина, ще й розумна і роботяща. Ти тільки

поцілуй її і все сам побачиш! Іван неохоче цілус синю жабу. За його спиною з 'являється Василина.

Іван. Оце так! Не збрехала Касандра - дівчина і справді гарна! (До Васи-

лини). Будеш мені за наречену.

Старший син. Мені мадель очінь панравілась! Це моя нівєста будіт.

Середульший син. А мені ота бізнес-леді до душі припала. То моя наре­чена буде.

Цар. Слухайте, сини, мій наказ: рівняйсь, струнко!.. Відставити. Щоб ваші наречені через сорок п'ять секунд мені приготували чудо-коровай, парадову сорочку і самі на весілля з'явилися при повному параді!

Радник. Хлопці, виконуйте без звуку - в тата корона рівно стала, а то вірна прикмета, що мозги набакир з'їхали. Наречені метушаться, лише Василина спокійна. Нарешті невістки вишиковуються в шеренгу. Кожна тримає "хліб" і сорочку. Цар оцінює і критикує.

Цар. Цим каменем хлів підпирати, цим снарядом ворогів убивати, а цей хліб до столу подавати. (Повертається назад). У цей мішок бара­болю насипати, цим рядном коня накривати, а цю сорочку на свя­та вдягати! Що ж, наречені на місці, женихи біля них- час весілля починати!..

Автор. Ох і погуляли на царському весіллі гості. Лише фея-хрещена відвернулася, щоб припудрити носика, як знову з'явилася консуль­тантка з фірми "Ай вонь" і через секунду бідна Василина знову мала вигляд синьої жаби. Що було Іванові робити? Зібрався він і пішов на фірму "Кощій і Ко" визволяти свою наречену.

XI

Фея-хрещена дає вказівки похресникові.

Фея. Ось тобі, Іване, шапка-невидимка, чоботи-скороходи і плащ-дощовик.

Іван. А плащ-дощовик для чого?

Фея. Ну і дрімучий же ти, Іване! Ти хоч знаєш, хто охороняє двері Кощієвого офісу? Іван. Змій Триголовий, здається.

Фея. Правильно! Та захворів недавно Змієчко, чмихає вогнем. А від того система екстреного пожежогасіння автоматично спрацьовує. Ро­зумієш, водичка зі стелі капає!

Іван. Ага. Ну, то... я пішов...

Фея. Та йди вже, йди. От лихо мені з тим Іваном...

Автор. Попрямував Іван до Кощієвого офісу Василину виручати. І зустрів він по дорозі Циганку.

XII

Циганка. Позолоти ручку, кучерявий. Всю правду розкажу! Що було, що

є, що буде розкажу! Ну, позолоти ручку, кажу!

Іван. А не пішла би ти геть, дівчино-красуне! Не вірю ворожбитам, ні циганам!

Циганка (хапає Івана за руку). Бачу! Бачу! Лежить тобі дорога через горбаті гори до хатки на кам'яних ніжках. Там живе злий дядечко, що гримає голку в яйці. То його смерть! Пам'ятай про це! Циганка зникає.

Іван. Тьху! Дурна дівка! Такого намолола!..

Автор. Ішов Іван довго, три пари дерев'яних чобіт сходив, три пари гумо­вих і ще гри пари дермантинових, аж поки про скороходи не зга­дав. І накінець дійшов до 13-поверхового будинку, де Кощій ви­мудровував свої лиховісні плани.

Іван. Ну, ось він - 13-й поверх! Десь тут має бути Змій Триголовий. Хре­щена обманювати не буде

Змій дрімає. Іван тихенько прокрадається повз нього. Але одна голова несподівано будиться і починає чмихати. Включається система пожежогасіння. Іван натягує плащ-дощовик.

Змій. Хто тут, апчхи!., лазить? А-а, привид. Ану розвійся, апчхи!..

Іван присідає і завмирає, а потім навприсядки минає Змія.

Іван. От я дурень. Та в мене ж шапка-невидимка є! (Стукаєу двері Кощієвого кабінету). Стук, стук.

Кощій. Хто там?

Іван. Іван, наймолодший царський син!

Кощій. От дурень!

Іван. Звідки ти знаєш?

Кощій. Бо тільки дурень в дощовику, подертих дермаптинових капцях буде пертися на 13-й поверх пішки, коли працює ліфт!.. Ти чого прийшов?

Іван. Василину визволяти.

Кощій. Що? Жабу?.. Ой, проговорився.

Іван. Тут тобі і смерть прийшла, злий чаклуне! Іван замахується на Кощія мечем..

Кощій. Що? Де смерть прийшла? (Злякано оглядається). З 'являється Фея.

Фея. Так я і знала! Знову без моєї помочі не обійтись Іванові. Він же не знає, де та бабина хата знаходиться!.. (До Івана). Не хвилюйся, похреснику! Зараз я все виправлю! Раз, два, три! Ось твоє яйце! А в ньому — голочка заповітна!

Кощій. Не треба! Я здаюся! (До публіки). Я сам добровільно, наголошую -добровільно - зізнаюся у скоєних злочинах... Так, правда, фірму у Василини відібрав. Але це не моя вина - мене Жаба душила!

Іван. Яка, синя?

Кощій. Та ні, зелена, велика! Моя власна Жаба! А синя, тобто Василина, то не моя робота, присягаюся!.. Це все консультантка з фірми "Ай вонь". З неї і питайте! (До Івана). Іванку! Не вбивай мене! Я буду гарним директором фірми... ні-ні! менеджером!., ой, ні! секрета­рем!., ні-ні - посильним!., ні-ні - двірником!.. Ой, лишенько, зно­ву все втратив.

З 'являється Кощієва Жаба.

Жаба. А ходино, голубчику, сюди! Давно тебе не виділа! Забув, либонь, мої ручечки холодненькі? Нє, не забув? Підставляй шию! Буду тебе трохи душити!

Кощій. А щоб тобі трясця! Знову те саме!

Автор. Так закінчилися пригоди наймолодшого царського сина Іванка і його нареченої Василини. Зло знову було покаране, а добро і прав­да перемогли. Настав час закінчувати нашу казочку. Але новорічна казка тільки починається. І зараз до нас завітають Дід Мороз і Снігуронька!

Дід Мороз.

 До вас на Новорічне свято

Я прийшов здалека.

Йшов дорогами крутими,

Через гори та ліси!

Був я в селах і містах!

Був я в школах, в дитсадках

І до вас не забарився —

На цім святі опинився!

Снігуронька.

З Новим роком! З Новим роком!

Що ступа невтомним кроком

На вкраїнську землю рідну,

Щиру, мирну і привітну,

Добру, щедру і щасливу,

І багату, і красиву!

З Новим роком!

З новим щастям!

Сумувать сьогодні гріх.

Хай звучать на нашім святі

Пісня, музика і сміх.

Дід Мороз

Вітаю друзів, малят і батьків,

Хороших і чемних наших школярів!

Пісня

Дід Мороз

Любі, мої малята!

Всіх вітаю я зі святом!

З роком Новим, щастям новим,

Всім бажаю буть здоровим.

Не сумувати не хворіти,

Розумнішати й міцніти!

Грай, музико, веселіше.

Станем в коло по скоріше!

У такий веселий час

В хоровод я прошу вас!

Пісня

Снігуронька  Я запрошую до ялинки усіх маленьких діток.

(Виходять діти Дід Мороз і Снігурка проходять з дітьми навколо ялинки під музику.)

Пісня

Снігуронька. Дідусю! Наші діти приготували для тебе вірші та пісеньки.

Дід Мороз.

А зараз прийшла пора подарунків.

Мій мішок, сюди з’явись!

Де, мішок, ти заблукав?

Ти куди подався знову?

Твоє місце біля мене.

Я не обійдусь без тебе!

Дітки, хто розкаже мені віршик?

(Діти підходять до Діда Мороза і розповідають вірші.)

Снігурка. (Заглядає у торбу).

Що приніс у цій торбинці?

Новорічні тут гостинці?!

Дід Мороз. Дуже добре, все віддам.

При одній лише умові:

Я приніс загадки нові.

Відгадайте, і як завше,

Всі гостинці будуть ваші!

Загадки

1.                  Через гори і долини

Поспішав він до ялини.

І зробив чималий крок

Хто ж він, діти? (Дід Мороз)

2.                  Крешуть лід, ріжуть лід,

Залишають дивний слід.

А які вони швидкі!

Що це, діти? (Ковзани)

3.                  В небі хмарка пролетіла,

Білий пух розсипала.

Він на землю міцно ліг

Називають його (Сніг).

4.Хто із вас нам відгадає,

Що то за істота,

Від якої утікає

Ціла сіра рота. (Кіт)

5.                  Висока, до самої стелі –

Зелена, струнка, чепурна.

Один лише раз до оселі

Щороку приходить вона.

Що за гостя це така? (Ялинка)

Пісня

Дід Мороз. Молодці, діти! Дружно танцювали, гарно співали. А нам, Снігуронька, на превеликий жаль, треба збиратися в дорогу далеку. На нас чекає ще багато дітей.

На далекій на ждорозі

Нам метелиці гудуть.

Рокови новому, друзі,

Прокладаємо ми путь.

Через ріки, через гори

Входимо у кожний дім.

Подарунки новорічні

Ми даруємо усім!

Снігурка.

Новий рік – чудове свято.

Побажань у нас багато:

Щиро зичимо ми вам,

Щоб росли ви і міцніли,

Щоб за все, що ви зробили,

Було радісно батькам.

З Новим роком!

Пісня